Ефнут, богиня дощу, була улюбленою дочкою Бога Сонця Ра і допомагала йому підтримувати світовий порядок. Але одного разу, коли Тефнут була ще дуже молода, вона посварилася з батьком і втекла далеко на південь, в Нубійську пустелю. Втративши дочки, Ра був невтішний, але ще гірше довелося смертним мешканцям Єгипту: ледь Тефнут покинула країну, як там почалася страшна посуха, сонячні промені мало не до дна пропалювали Ніл, і Велика Річка обміліла, і прийшли з Нубії піщані бурі. Посіви не могли зійти на позбавленій волозі землі, люди гинули від спраги і голоду, а поруч з ними гинули знесилені звірі і птиці. Тоді великий Ра закликав до себе сина, бога вітру Шу, і сказав йому: — Іди до Нубії, розшукай там Тефнут і в що б те не стало приведи її назад! Шу, який і сам тужив за сестрою, не змусив просити себе двічі. У зовнішності лева він негайно відправився до Нубії і незабаром відшукав Тефнут: перетворившись на дику кішку, вона полювала в пустелі на антилоп. Але як не умовляв Шу сестру повернутися до Єгипту, як не намагався розжалобити її розповідями про бідування, що обрушилися на країну в її відсутність, розгнівана Тефнут навіть слухати його не побажала. Наричав на брата, дика кішка повернулася до перерваного полювання, а Шу ні з чим з’явився до батька і розказав йому, що Тефнут нізащо не бажає залишати Нубійську пустелю. — Так, видно, вгамувати мою доньку повинен той, хто хитріший тебе, — в задумі промовив Ра і послав за богом Тотом, наймудрішим з єгипетських богів. А треба сказати, що елліни недарма ототожнювали Тота зі своїм пролазливим богом Гермесом — Тот був настільки ж різнобічний в своїх талантах, як і Гермес Трисмегіст — Тричі Найбільший. Тота шанували як бога Місяця і мудрості, як винахідника писемності, геометрії, астрономії і календаря, як покровителя магії та медицини.
