В становлении характера человека многое зависит от того, в какое окружение попадает он. Бабушка Акулина Ивановна, дедушка Василий Каширин, Цыганок, постоялец Хорошее Дело, дядья и двоюродные братья, уличные ребята. Бабушка Акулина Ивановна много времени проводила с Алешей. Она рассказывала о своей нелегкой жизни, сказывала ему сказки. Мальчик наблюдал за тем, как она относится к Цыганку, мастеру Григорию. Алеша восхищался ее смелостью во время пожара и радовался вместе с ней на празднике. Бабушка стала для него самым дорогим и близким человеком. Она учила его быть добрым, смелым, терпеливым… сцена пожара, болезни Алеши, обучения грамоте о роли деда Каширина в воспитании внука. Хорошее Дело открыл для мальчика дорогу в большой мир – мир науки. Общаясь с Цыганком, Алеша осознал важность таких качеств, как выносливость, терпение, взаимовыручка и трудолюбие.
Важные жизненные уроки усвоил Алеша, общаясь с “неумным племенем” и уличными ребятами: - научился оказывать сопротивление, защищать себя, разбираться в людях, не поддаваться влиянию улицы, иметь собственное мнение.
М. Горький считает, что надо знать об этих “свинцовых мерзостях русской жизни”, чтобы уметь им противостоять В характере Алеши есть все важные личностные качества, необходимые для жизни. Автор считает, что его герой, пройдя через сложные испытания, приобрел жизненный опыт, извлек для себя уроки нравственности. Он не только сможет успешно адаптироваться в обществе, но и понесет людям “новое, светлое, жизнеутверждающее начало”. Уберечь подростка от негативных сторон жизни, от трудностей, от ошибок невозможно. Ребенок, воспитанный в тепличных условиях, будет не готов к жизни. Трудности закаляют подростка формированию важных личностных качеств. Многое зависит от правильного поведения взрослых усвоил жизненные уроки:
- поддавшись чужому влиянию, можно совершить плохой поступок;
- очень трудно признаться в содеянном;
- душевное раскаяние мучительно и невыносимо;
- раскаяние приносит облегчение.
Важно, чтобы дети и взрослые не теряли контакта и не превратились их отношения в противостояние. Тогда подросток не будет чувствовать себя чужим в окружающем его мире.
Тема – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.
Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства. Це внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу. Автор послідовно розвінчує жадані для багатьох людей життєві блага: високе становище в суспільстві, багатство, кохання, спілкування в колі друзів. Він вважає, що ці блага дають лише ілюзію щастя, але забирають те, що має справжню цінність, — свободу, волю. “Хотів би жити знов у горах” художні засоби
Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди.
Порівняння: душа, мов птах прип’ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.
Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.
Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята?
Самотність, розчарування відчувається у вірші. Поет був романтиком, тож і вабили його “темні урвища і хребти”, “пустка дика й хмура”, “небо грозове”. Саме дика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність Вірш Байрона «Хотів би жити знов у горах…» завжди актуальний, оскільки в ньому показані складні духовні шукання особистості, осмислюється місце людини у світі й утверджуються волелюбні ідеї. Автор протестує проти ницого, бездуховного суспільства, прагнучи у світ мрії, свободи, високих ідеалів .
В становлении характера человека многое зависит от того, в какое окружение попадает он. Бабушка Акулина Ивановна, дедушка Василий Каширин, Цыганок, постоялец Хорошее Дело, дядья и двоюродные братья, уличные ребята. Бабушка Акулина Ивановна много времени проводила с Алешей. Она рассказывала о своей нелегкой жизни, сказывала ему сказки. Мальчик наблюдал за тем, как она относится к Цыганку, мастеру Григорию. Алеша восхищался ее смелостью во время пожара и радовался вместе с ней на празднике. Бабушка стала для него самым дорогим и близким человеком. Она учила его быть добрым, смелым, терпеливым… сцена пожара, болезни Алеши, обучения грамоте о роли деда Каширина в воспитании внука. Хорошее Дело открыл для мальчика дорогу в большой мир – мир науки. Общаясь с Цыганком, Алеша осознал важность таких качеств, как выносливость, терпение, взаимовыручка и трудолюбие.
Важные жизненные уроки усвоил Алеша, общаясь с “неумным племенем” и уличными ребятами: - научился оказывать сопротивление, защищать себя, разбираться в людях, не поддаваться влиянию улицы, иметь собственное мнение.
М. Горький считает, что надо знать об этих “свинцовых мерзостях русской жизни”, чтобы уметь им противостоять В характере Алеши есть все важные личностные качества, необходимые для жизни. Автор считает, что его герой, пройдя через сложные испытания, приобрел жизненный опыт, извлек для себя уроки нравственности. Он не только сможет успешно адаптироваться в обществе, но и понесет людям “новое, светлое, жизнеутверждающее начало”. Уберечь подростка от негативных сторон жизни, от трудностей, от ошибок невозможно. Ребенок, воспитанный в тепличных условиях, будет не готов к жизни. Трудности закаляют подростка формированию важных личностных качеств. Многое зависит от правильного поведения взрослых усвоил жизненные уроки:
- поддавшись чужому влиянию, можно совершить плохой поступок;
- очень трудно признаться в содеянном;
- душевное раскаяние мучительно и невыносимо;
- раскаяние приносит облегчение.
Важно, чтобы дети и взрослые не теряли контакта и не превратились их отношения в противостояние. Тогда подросток не будет чувствовать себя чужим в окружающем его мире.
Объяснение:
ответ: Автор – Дж. Байрон.
Рік написання – 1807.
Збірка – «Години дозвілля» (Hours of idleness).
Тема – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.
Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства. Це внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу. Автор послідовно розвінчує жадані для багатьох людей життєві блага: високе становище в суспільстві, багатство, кохання, спілкування в колі друзів. Він вважає, що ці блага дають лише ілюзію щастя, але забирають те, що має справжню цінність, — свободу, волю. “Хотів би жити знов у горах” художні засоби
Епітети: дітям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове.
Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди.
Порівняння: душа, мов птах прип’ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти.
Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.
Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята?
Самотність, розчарування відчувається у вірші. Поет був романтиком, тож і вабили його “темні урвища і хребти”, “пустка дика й хмура”, “небо грозове”. Саме дика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність Вірш Байрона «Хотів би жити знов у горах…» завжди актуальний, оскільки в ньому показані складні духовні шукання особистості, осмислюється місце людини у світі й утверджуються волелюбні ідеї. Автор протестує проти ницого, бездуховного суспільства, прагнучи у світ мрії, свободи, високих ідеалів .
Объяснение: