. У повісті «Фах» Айзек Азімов створив образ суспільства
А. кримінального
Б. раціонального
В. демократичного
Г. відсталого
2. Мета соціальної системи в повісті «Фах» — забезпечити
А. науково-технічний прогрес
Б. права й обов’язки мешканців
В. рівний доступ до освіти
Г. зростання матеріальних статків
3. Основна тема повісті «Фах» –
А. випробування новітніх приладів
Б. створення сучасних роботів
В. духовне випробування людини
Г. підкорення космічного Кульмінаційним моментом у розвитку сюжету повісті «Фах» є
А. розмова Джорджа Плейтена з новіанином
Б. День читання
В. перебування героя в «інтернаті для недоумків»
Г. розмова Джорджа Плейтена з Тревіліяном
5. Автор повісті «Фах» утверджує думку про те, що люди повинні
А. вільно мислити й приймати самостійні рішення
Б. чітко виконувати накази інших
В. перетворитися на досконалих роботів
Г. дбати про власні інтереси й потреби
6. «Невгамовний вогонь» в очах Джорджа Плейтена — це
А. жага збагачення
Б. воля до перемоги
В. жага знань
Г
моможіть будьлака
П’єси “Міщанин-шляхтич”, “Кумедні манірниці”, “Тартюф, або ж Облудник”, “Хворий, та й годі” Мольєра (справжнє ім’я — Жан-Батист Поклен, 1622—1673) належать до комедійних шедеврів світової літератури, які і в наші дні не сходять зі сцен театрів світу, не втрачають своєї актуальності й викликають незмінне захоплення глядачів і читачів. Без зображення жахливих страждань і моралізаторства автор просто, з гумором показує у своїх творах недоліки людської натури й моралі. Персонажі комедій Мольєра завжди є художнім узагальненням певної пристрасті, моральної вади чи слабкості людини. У такий б письменник дає змогу читачеві подивитися на себе збоку та замислитись, а чи не схожий і він на цих персонажів?
Объяснение:
События Великой Отечественной войны не оставили равнодушным А.Твардовского. Он принял непосредственное участие в военных действиях, на себе испытал все тяготы и потери. В то нелегкое для всего русского народа время произведения А.Твардовского давали людям надежду на завтрашний день, дарили тепло, воспоминания о родном доме, семье.
Военная лирика поэта искренна, проста и человечна. Его внимание приковывали самые обычные картины солдатской жизни. Но в этих повседневных вещах Твардовский выражал величие подвига, силу духа каждого солдата. Стихотворения Твардовского были и остаются близкими сердцу каждого русского человека. Он сумел мудро и точно выразить боль, веру, страдания миллионов людей, опаленных войной.
Поэт ясно понимал, что на войне проверяется каждый человек. Он показывает свое истинное лицо. Война мобилизует в людях все лучшее: волю, жертвенность, победу над страхом. Герои стихотворений Твардовский – самые обычные, скромные солдаты. Но именно они ежедневно шли на подвиг, о котором сами не догадывались. Они не требовали наград и почестей, а просто и мужественно выполняли свою работу, свой долг во имя победы. Именно эти ничем непримечательные труженики войны – истинные герои и победители.
Один из них описан в стихотворении «Армейский сапожник»(1942). Перед нами - будничная картина работы старого сапожника. Он сидит на пеньке рядом с лесом, сам без ремня и пилотки. Все усилия он прилагает к тому, чтобы починить разорвавшиеся ботинки солдата. Каждое его движение отточено, аккуратно. По всему видно, что он старается починить сапоги с душой. Ведь обувь – основное для солдата.
Поэт любуется его работой, сравнивает своего героя с доктором, проявляющим заботу о бойце. Их свела война, оба оставили дом, ушли в неизвестное. Теперь они связаны невидимой, но крепкой нитью. В подобной скромности, взаимовыручке поэт видел залог будущей победы:
В час добрый. Что будет – то будет.
Бывало! Не стать привыкать!..
Родные великие люди.
Россия, родимая мать.
В стихотворении «Когда пройдешь путем колонн» (1943) лирический герой говорит о самых простых радостях для солдата на войне – куске черного хлеба, глотке чистой воды, ночлеге, значении дружбы, отчем доме. На войне человек переоценивает свою жизнь. Ему дорого всё, что связано с мирным существованием. Он радуется всему, что до войны воспринималось как должное. На острие смерти человек по-другому видит мир. Он не на словах, а на деле чувствует значение понятий «отвага, долг, честь».
Объяснение: