у зошитi зобрази у виглядi схеми,хто\що впливало на розвиток поетичного бачення свiту майбутнього письменника.
вот текст:
над хатою стельмахів часто пролітали лебеді, і від їх лету чути було звук, схожий на звук далеких дзвонів. дід говорив, що так співають лебедині крила. від споглядання перельоту лебедів хлопчику ставало на серці і радісно, і сумно. хотілося, щоб вони ніколи не відлітали. він сидів і мріяв, що якщо би був чародієм, то зробив би так, щоб лебеді завжди були тут.
і сталося диво: ніби читаючи думки малого мрійника, лебеді знову з'явилися в піднебессі. довго хлопчик дивиться їм услід, а дід каже: "оті принесли нам лебеді на крилах життя". хлопчику дивно, а дід продовжує далі: "еге ж: і весну, і життя". він розповідає малому, що навесні сонце відімкне своїми ключами землю, а ключі ті золоті. дитині стає страшно — а що як сонце загубить свої ключі?
все це викликає у діда сміх. "він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли немає якоїсь підпірки, тоді нею стає його присохлий живіт. в таку хвилину вся дідова постать перехитується, карлючки вусів одстовбурчуються, з рота вириваються клекіт і "ох, рятуйте мою душу", з одежі осипається дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня підставляй під них".
потім дід заспокоюється й пояснює хлопчикові, що лебеді полетіли "на тихі води, на ясні зорі". і знову хлопчик задумується, але вже про ті краї, де тихі води і прихилені до них зорі.
та вже треба йти до хати, а то мати буде сварити за те, що вискочив босоніж, і називати махометом, вариводою, лоботрясом. вже ж було таке, коли по першому лідку вискочив на ковзанку з материними ночовками. "ніхто й не здивувався, що я притирився з такою снастю, бо на чому тільки тут не каталися: одні на санчатах, другі на грамаках, треті на шматкові жерсті, четверті умудрилися �амість ковзанів осідлати притерті худоб'ячі кістки".
Илиада-это эпическая поэма,к которой приписывают Гомера.Поэма описывает события Троянской войны. В основу поэмы, легли фольклорные сказания о подвигах древних героев.Действие Илиады относится к десятому году осады Трои ахейцами. Илиада охватывает незначительный промежуток времени, эпизод из истории осады Трои.
Поэмы "Илиада" и "Одиссея", приписываемые слепому старцу Гомеру, оказали огромнейшее, ни с чем не сравнимое влияние на всю историю античной культуры, а позже и на культуру нового времени.
Огромное мастерство слагателя этих поэм, их эпохальность, красочность, колорит привлекает читателя и поныне, несмотря на огромную временную пропасть, лежащую между ними.
К сожалению, великое множество вопросов, связанных с поэмами Гомера, еще не разрешены, и вряд ли будут разрешены уже когда-нибудь.
Особенно остро стоит вопрос об авторстве этих поэм, но ничего действительно определенного на этот вопрос ответить нельзя, как нельзя было ответить и сто и тысячу лет назад.
В поэмах поэт ярко изображает быт военного времени: битвы, подвиги героев, жестокости войны, в них отражены события войны между греками и троянцами, вследствие чего эта война получила название “Троянская”.
Греки больше всего ценили в человеке храбрость, силу, любовь к Родине.
В “Илиаде” воспеваются военные события и подвиги героев: Ахиллеса, Агамемнона, Менелая, Гектора и др.
Главный герой “Илиады” – Ахиллес, сын морской богини Фетиды и Пелея, царя города Фитии в Фессалии, совершил под Троей множество подвигов, но на десятый год войны был убит стрелой Париса, хотя, согласно мифу, он должен быть неуязвим.
Он обладал большой силой: его мать, богиня Фетида, выкупала его еще младенцем в реке, текущей в подземном “царстве мёртвых”
Есть у казахов и свой дракон – айдахар. У него нет ни ног, ни крыльев, а отличить его от других существ можно по неуёмной жажде и отсутствию пуповины. Согласно поверью, если обычная змея в течение ста лет не попадётся на глаза человеку, то она может превратиться в айдахара.
По легенде казахский дракон обитает у подножья мирового дерева. Он проглатывает золотое яйцо – Солнце, откладываемое священной птицей Самрук в кроне этого дерева, что символизирует вечную борьбу добра и зла, смену лета и зимы, дня и ночи. Увидеть архитектурное воплощение этой истории можно в Астане, где находится знаменитый монумент «Байтерек». Дракона как такового вы здесь не найдёте, а вот яйцо, которое ему предстоит проглотить, – это и есть тот самый шар, который венчает вершину конструкции, то есть «дерева жизни»
Объяснение: