Цінності людини у всі часи відрізнялись. В кожний час, у різних народів та цивілізацій були якісь свої, особливі цінності. Але це стосувалось суспільства, тобто цінностей, які визнавали більшість людей. Завжди бували люди, особистості, які хоч і мусили рахуватись з суспільством, мали все ж свої цінності, яких не відібрати.
Слід сказати, що в житті людини цінності не завжди стійкі. В дитинстві цінності прості, наївні, в юності та молодості вони вже набирають серйозного характеру. Повністю сформувати свій світогляд, життєві орієнтири та свої цінності людина може лише в пізній молодості, а то й у зрілому віці. Ми живемо в часи швидкого, безупинного прогресу, швидкої зміни подій. У всій цій метушні людини вирішила, що сенс життя полягає в накопиченні матеріальних багатств, у створенні замкненого маленького світу комфорту і байдужості.Але без духовних засад світ цей хиткий і не надійний. Життя дуже коротке, в будь-який момент воно може закінчитись. Ми не будемо жити вічно, і потрібно в першу чергу дбати про те що справді має цінність. Я вважаю, що істинними цінностями в житті людини є її ближні, рідні люди, які ніколи не зрадять, ніколи не кинуть в біді. Коли дитина дорослішає, то здавалось б несподівано усвідомлює, що вона нікому насправді так не потрібна, як своїм батьками. Вони все робили й роблять для нас абсолютно безкорисливо.
Проте в наш час багато батьків, намагаючись до дитині чомусь вирішили що в першу чергу потрібно забезпечити дитину матеріальними речами надміру і від того вона буде щасливою. Звісно, це теж важливо, але цього далеко недостатньо. Справжніми цінностями є хороше моральне виховання з самого раннього дитинства. Це дає гарантію, що дитина виросте доброю людиною і громадянином.
Аналізуючи своє життя, помічаєш, що є мало моментів які справді згадуєш відчуваючи те саме що і тоді. Ті моменти завжди зв'язані з якимось душевним осягненням, захопленням, з чимось прекрасним. Душа і духовні цінності - от що справжнє, от що треба цінувати.
Темой рассказа «Кусака» является история бездомной собаки, которая в своей жизни не видела ни ласки, ни любви. Это наполнило её злобой. Но потом собака поселилась на одной из дач, на которую весной приехала хорошая семья. Они приласкали собаку, дали ей имя - Кусака, но потом бросили. Рассказ заканчивается всего одной фразой: «Собака выла… »
Идея этого рассказа в том, что плохое отношение к животным ведет к такому же равнодушию по отношению к людям. Не случайно поэтому в рассказе появляется эпизод с дурачком Илюшкой. Люди на предательство четвероногого любимца, на жестокое обращение с ними, могут также поступать со своими близкими, друзьми. Подтверждает это эпизод в начале рассказа, в котором говорится о пьяном человеке. Он ударил собаку на улице, а потом прихошёл домой и избил свою жену.
Главными героями произведения являются собака Кусака и девочка Леля. В первой части рассказа Кусака ещё бездомная собака, её никто не любит: «Она зализывала ушибы и раны и в одиночестве копила страх и злобу» . Во второй части собака знакомится с Лелей, постепенно привыкает к людям и совершенно меняется. От еды шерть Кусаки залоснинилась. Она стала ленивой и ласковой, поняла, что «если теперь кто-нибудь ударит ее, она уже не в силах будет впиться в тело обидчика своими острыми зубами: у нее отняли ее непримиримую злобу» .
Леля тоже очень хорошая девочка, она приласкала Кусаку, не обиделась на собаку за то, что та её когда-то укусила. Леля была против того, чтобы оставлять собаку одну на даче, но её мама не разрешила взять Кусаку, ведь это всего лишь дворняжка. Андреев показывает, что взрослые почти никогда не понимают детей.
Цінності людини у всі часи відрізнялись. В кожний час, у різних народів та цивілізацій були якісь свої, особливі цінності. Але це стосувалось суспільства, тобто цінностей, які визнавали більшість людей. Завжди бували люди, особистості, які хоч і мусили рахуватись з суспільством, мали все ж свої цінності, яких не відібрати.
Слід сказати, що в житті людини цінності не завжди стійкі. В дитинстві цінності прості, наївні, в юності та молодості вони вже набирають серйозного характеру. Повністю сформувати свій світогляд, життєві орієнтири та свої цінності людина може лише в пізній молодості, а то й у зрілому віці. Ми живемо в часи швидкого, безупинного прогресу, швидкої зміни подій. У всій цій метушні людини вирішила, що сенс життя полягає в накопиченні матеріальних багатств, у створенні замкненого маленького світу комфорту і байдужості.Але без духовних засад світ цей хиткий і не надійний. Життя дуже коротке, в будь-який момент воно може закінчитись. Ми не будемо жити вічно, і потрібно в першу чергу дбати про те що справді має цінність. Я вважаю, що істинними цінностями в житті людини є її ближні, рідні люди, які ніколи не зрадять, ніколи не кинуть в біді. Коли дитина дорослішає, то здавалось б несподівано усвідомлює, що вона нікому насправді так не потрібна, як своїм батьками. Вони все робили й роблять для нас абсолютно безкорисливо.
Проте в наш час багато батьків, намагаючись до дитині чомусь вирішили що в першу чергу потрібно забезпечити дитину матеріальними речами надміру і від того вона буде щасливою. Звісно, це теж важливо, але цього далеко недостатньо. Справжніми цінностями є хороше моральне виховання з самого раннього дитинства. Це дає гарантію, що дитина виросте доброю людиною і громадянином.
Аналізуючи своє життя, помічаєш, що є мало моментів які справді згадуєш відчуваючи те саме що і тоді. Ті моменти завжди зв'язані з якимось душевним осягненням, захопленням, з чимось прекрасним. Душа і духовні цінності - от що справжнє, от що треба цінувати.
Идея этого рассказа в том, что плохое отношение к животным ведет к такому же равнодушию по отношению к людям. Не случайно поэтому в рассказе появляется эпизод с дурачком Илюшкой. Люди на предательство четвероногого любимца, на жестокое обращение с ними, могут также поступать со своими близкими, друзьми. Подтверждает это эпизод в начале рассказа, в котором говорится о пьяном человеке. Он ударил собаку на улице, а потом прихошёл домой и избил свою жену.
Главными героями произведения являются собака Кусака и девочка Леля. В первой части рассказа Кусака ещё бездомная собака, её никто не любит: «Она зализывала ушибы и раны и в одиночестве копила страх и злобу» . Во второй части собака знакомится с Лелей, постепенно привыкает к людям и совершенно меняется. От еды шерть Кусаки залоснинилась. Она стала ленивой и ласковой, поняла, что «если теперь кто-нибудь ударит ее, она уже не в силах будет впиться в тело обидчика своими острыми зубами: у нее отняли ее непримиримую злобу» .
Леля тоже очень хорошая девочка, она приласкала Кусаку, не обиделась на собаку за то, что та её когда-то укусила. Леля была против того, чтобы оставлять собаку одну на даче, но её мама не разрешила взять Кусаку, ведь это всего лишь дворняжка. Андреев показывает, что взрослые почти никогда не понимают детей.