Упражнение 2 из 3 Какие черты жанра притчи есть в произведении А. П. Платонова «Неизвестный цветок»? 1. Наличие примет времени, эпохи. 2. Однозначное истолкование аллегорий. 3. Утверждение общечеловеческих ценностей. 4. Аллегорический характер сюжета. 5. Сказовая форма изложения. 6. Простой, незатейливый сюжет. Запиши номера характеристик в порядке возрастания без пробелов и запятых. Пример: 123

ігор миронович калинець народився 9 липня 1939 року у місті ходорів (бібрський повіт, за польським адмінподілом — жидачівський повіт, станіславське воєводство, польська республіка), нині львівської області, україна.

у 1956-1961 навчався у львівському університеті на філологічному
факультеті. після закінчення університету працював в обласному архіві.

чоловік ірини стасів-калинець.

за участь у дисидентському русі у 1972 ігоря калинця було засуджено на 6 років ув'язнення суворого режиму й 3 роки заслання. покарання відбував у пермських концтаборах
разом із іваном світличним, василем стусом, миколою , степаном сапеляком та ін. заслання відбував разом із дружиною іриною стасів-калинець на забайкаллі, у с. ундино-посєльє, району в читинській області.

після повернення до львова став працювати редактором журналу при обласному
відділенні фонду культури.

окрім «дорослих» пише також вірші для дітей. було видано кілька книг, які розійшлися не тільки в україні, але також і в країнах з великою українською діаспорою (казахстан, канада, сша, аргентина). його книгу «небилиці про котика і кицю» ілюструвала українська
художниця вікторія ковальчук у 2005 році.

ігор калинець – автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981. почесний доктор львівського національного університету імені івана франка.

поетичну творчість калинця, за пропозицією самого
автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев’ять книжок, написаних перед ув’язненням у 1972 (з них офіційно в урср опубліковано було лише першу — «вогонь купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув’язнення та на виселенні (до 1991
функціонували тільки у самвидаві). згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій калинця — «пробуджена муза» (варшава, 1991) та «невольнича муза» ( — торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій «тринадцять алогій» видано було також в україні.

ілюстрації до
збірки поезій ігоря калинця «відчинення вертепу», які були видрукувані в лондоні під назвою «поезії з україни» створив у 1969 богдан сорока. це спонукало кдб порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім’я у пресі.

один із
найтонших дослідників поезії калинця данило гузар-струк у передмові до «невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовно-еротичне прагнення та суспільний протест». висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій,
надзвичайна формальна винахідливість притаманні калинцю усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем.

саме з появою в українському літературному процесі калинця почалися
дискусії про необароко. українське бароко і справді можна розглядати як одне із джерел калинцевих інспірацій, іншим таким джерелом є, безперечно, творчість богдана-ігоря антонича. ще одна вельми цікава особливість: поет ніколи не писав окремих віршів, його метод полягав у творенні циклів, які своєю
чергою переростали у книжки (свідчення «структуралістського» бачення світу).

творчість калинця суттєво вплинула на багатьох українських поетів пізніших поколінь, виявившись дуже суголосною найновішим поетичним пошукам. після повернення з ув’язнення та виселення калинець, за його
словами, цілком замовкає як поет (завершене явище) і стає «імпресаріо колишнього ігоря калинця». тим часом пише і публікує казки для дітей (наприклад, «дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій. 1994 журнал «сучасність» опублікував його повість «молімось зорям дальнім», написану ще 1972
під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в’язниці. проте калинець залишається передовсім поетом, творцем вельми індивідуального, легко впізнаваного (за всієї стилістичної різноманітності) і в той же час напрочуд цілісного світу.

нагороди:

орден свободи (10 липня
2009) — за громадянську мужність у відстоюванні ідеалів свободи та справедливості, плідну літературну діяльність.

орден князя ярослава мудрого v ст. (17 березня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм та з
нагоди всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва

соня - пример всепрощающей души, способной на жертвы ради семьи и близких! она не сокрушалась о своих бедах! она думала о других, а не о себе! но раскольников! раскольников - эгоист, запутавшийся в собственных теориях "тварь я дрожащая, или право имею? ", он копался в себе, сокрушался,
замыкался. он тоже любил свою мать, сестру, не желал им зла. но кого он любил больше? себя или других? конечно же себя.. соединился он с соней лишь в самом конце произведения, оказавшись на каторге, соня ""отогрела" его заледеневшую душу. и лишь тогда он испытал чувство любви!