Упражнение 4. Письменно отвечая на вопросы, докажите, что предложенный текст принадлежит к разговорному стилю. Какова цель создания текста? Где он используется? Какие языковые средства используются в тексте?

Ёо, чувак! Если ты читаешь этот текст, то врубаешься в тему. Энергия, драйв и скорость – вот что определяет мою жизнь. Я люблю экстрим,

люблю острые ощущения, люблю, когда адреналин зашкаливает и сносит башку. Я без этого не могу, чувак, и знаю, что ты меня понимаешь. Мне

глубоко по-барабану: скейтборд или паркур, ролики или байк, до тех пор, пока мне есть чему бросить вызов. И это круто!

Упражнение 5. Распределите и запишите данные ниже слова по группам: а) обще-употребительные; б) разговорные.

Ахнуть, балагурить, вдогонку, жадничать, промозглый, всплакнуть, беспорядок, беспредел, вкалывать, ручеёк, дурачьё, бабуля, зайчишка, печка,

наворовать, нахапать, приработок, большущий, скрыть, шабашка, заморозки, лесник, небосклон.

Обломов - герой, насыщенный исконно русскими чертами: лень и нежелание что-то изменять в своей жизни живёт в русском человеке вместе с глубокой душой. Обломов живёт грёзами, мечтами, философствованиями, он человек, скорее, живущий нравственной деятельностью: он живёт размышлениями, переживаниями, построением планов на будущее... Штольц, человек разума и очень деятельный в жизни: постоянно что-то меняет у себя, куда-то ездит, ходит... полная противоположность Обломову, говорит об Обломове: “Это хрустальная, прозрачная душа; таких людей мало; они редки; это перлы в толпе!”. показательны ещё цитаты : "Это был человек лет тридцати двух-трех от роду, среднего роста, приятной наружности, с темно-серыми глазами, но с отсутствием всякой определенной идеи, всякой сосредоточенности в чертах лица”- описание Обломова, “Он весь составлен из костей, мускулов и нервов, как кровная английская лошадь... Цвет лица смугловатый и никакого румянца; глаза хоть немного зеленоватые, но выразительные” - описание Штольца. Обломов у читателя вызывает теплую симпатию, Штольц же сравнивается с английской лошадью, это сравнение с животным, да ещё и порода с акцентом на что-то нерусское. .. Штольц чужд русской душе, хоть Обломов и искренне любит немца... отсутствие румянца говорит об отсутствии нравственных переживаний, что для Гончарова главное.

Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.

Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.

Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".

Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.

Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).

Мазепа

Підпис до фото,

Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи

Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.

У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.

Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.

У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.

Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.

Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".

Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.

І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.