"Шлях до щастя — робити щасливими інших". Роберт Інгерсолл
Казка Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц"... Для кого вона? Для дітей? Для дорослих? А можливо, для нас — для тих, хто вже не хоче вважати себе дітьми, але ще не став дорослим.
Тут, як у чарівній казці, є Принц і чудеса. Тільки от кінець сумний: Принц від укусу змії гине. Втішає лише одне: Маленький принц не вмер, а, як у казці, перенісся на свою планету. І все одно сумно. Напевно, тому, що Маленький принц "приручив" мене.
Мені він уявляється таким же беззахисним, як і його троянда. Він по-дитячому дивиться на світ і по-дитячому оцінює вчинки людей. Але його наївні висновки виявляються зовсім недитячими.
Маленький принц був дуже самотній. У нього була тільки гарна, але примхлива квітка. І вони не розуміли одне одного. Тому Маленький принц вирушив на пошуки друзів. Він знайшов друга. Ним став Лис.
Лис навчив його бачити те, що очами не побачиш, що можна відчути тільки серцем. "Проникливе одне лише серце", — сказав Лис. Саме серцем ми вибираємо друга. Не тому, що він високий, сильний, багатий, розумний або дає списати домашнє завдання чи контрольну роботу серце підказує, що ця людина мені близька, що ми зрозуміємо один одного, що ми потрібні один одному. Тоді це справжній друг, і він для мене — "єдиний у цілому світі".
Лис правильно сказав: якщо хочеш, щоб у тебе був друг, наберися терпіння. Всі люди різні, зі своїми достоїнствами й недоліками. І друзі не завжди можуть відразу зрозуміти одне одного, як Маленький принц і троянда, і роблять помилки, і кривдять. Але треба вміти зрозуміти й друг теж цьому навчиться.
Драгунская беседует со своим чтецом непосредственно, не поучая его, но разъясняя образцом, что такое превосходно и что такое плохо. Писательница пишет так, словно она сама присутствует в ребяческом возрасте и, владея прекрасным ощущением nbsp;юмора, nbsp;тонко nbsp;и nbsp;иронически nbsp;умеет nbsp;замечать черты nbsp;нрава в людях. Прекрасное владение словом, задористый юмор, лёгкий налёт хулиганства подсобляют творцу донести до малышей нравственные ценности, заложить в них базы правильного осознания жизни. Можно забавно, с юмором поведать о каких-то смешных вещах. Читатель прочтет, посмеётся и забудет, а Ксюша Драгунская забавно, с юмором раскрывает детям мир добросердечных и счастливых людей. Такая ненавязчивая педагогика оставляет в ребяческих разумах больше выгоды, чем чтение нотаций и поученья. Ребяческая наивность, сочетаемая с реальностью фантазия, замечательный юмор, необыкновенный для взрослых язык присваивают рассказам Ксюши Драгунской яркость и привлекательность для деток и взрослых. Писательница рассказывала, что её отец В. Драгунский когда-то работал шутом. Мне кажется, что Драгунская пишет так, как работает рыжеватый клоун.
"Шлях до щастя — робити щасливими інших". Роберт Інгерсолл
Казка Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц"... Для кого вона? Для дітей? Для дорослих? А можливо, для нас — для тих, хто вже не хоче вважати себе дітьми, але ще не став дорослим.
Тут, як у чарівній казці, є Принц і чудеса. Тільки от кінець сумний: Принц від укусу змії гине. Втішає лише одне: Маленький принц не вмер, а, як у казці, перенісся на свою планету. І все одно сумно. Напевно, тому, що Маленький принц "приручив" мене.
Мені він уявляється таким же беззахисним, як і його троянда. Він по-дитячому дивиться на світ і по-дитячому оцінює вчинки людей. Але його наївні висновки виявляються зовсім недитячими.
Маленький принц був дуже самотній. У нього була тільки гарна, але примхлива квітка. І вони не розуміли одне одного. Тому Маленький принц вирушив на пошуки друзів. Він знайшов друга. Ним став Лис.
Лис навчив його бачити те, що очами не побачиш, що можна відчути тільки серцем. "Проникливе одне лише серце", — сказав Лис. Саме серцем ми вибираємо друга. Не тому, що він високий, сильний, багатий, розумний або дає списати домашнє завдання чи контрольну роботу серце підказує, що ця людина мені близька, що ми зрозуміємо один одного, що ми потрібні один одному. Тоді це справжній друг, і він для мене — "єдиний у цілому світі".
Лис правильно сказав: якщо хочеш, щоб у тебе був друг, наберися терпіння. Всі люди різні, зі своїми достоїнствами й недоліками. І друзі не завжди можуть відразу зрозуміти одне одного, як Маленький принц і троянда, і роблять помилки, і кривдять. Але треба вміти зрозуміти й друг теж цьому навчиться.
Драгунская беседует со своим чтецом непосредственно, не поучая его, но разъясняя образцом, что такое превосходно и что такое плохо. Писательница пишет так, словно она сама присутствует в ребяческом возрасте и, владея прекрасным ощущением nbsp;юмора, nbsp;тонко nbsp;и nbsp;иронически nbsp;умеет nbsp;замечать черты nbsp;нрава в людях. Прекрасное владение словом, задористый юмор, лёгкий налёт хулиганства подсобляют творцу донести до малышей нравственные ценности, заложить в них базы правильного осознания жизни. Можно забавно, с юмором поведать о каких-то смешных вещах. Читатель прочтет, посмеётся и забудет, а Ксюша Драгунская забавно, с юмором раскрывает детям мир добросердечных и счастливых людей. Такая ненавязчивая педагогика оставляет в ребяческих разумах больше выгоды, чем чтение нотаций и поученья. Ребяческая наивность, сочетаемая с реальностью фантазия, замечательный юмор, необыкновенный для взрослых язык присваивают рассказам Ксюши Драгунской яркость и привлекательность для деток и взрослых. Писательница рассказывала, что её отец В. Драгунский когда-то работал шутом. Мне кажется, что Драгунская пишет так, как работает рыжеватый клоун.