Борис не выставлял напоказ свои мужские качества. Наверное, причина в том, что ей недоставало чего-то чистого в душной атмосфере дома Кабанихи. И любовь к Борису была этим чистым, не давала Катерине окончательно зачахнуть, как-то поддерживала ее. Она пошла на свидание с Борисом потому, что почувствовала себя человеком, имеющим гордость, элементарные права. Это был бунт против покорности судьбе, против бесправия. Катерина знала, что совершает грех, но знала она и то, что дальше жить по-прежнему нельзя. Она принесла чистоту своей совести в жертву свободе и Борису.
Автор: Маруся Чурай Жанр: лірична пісня Тема «Віють вітри, віють буйні»: відтворення страждань дівчини за своїм милим. Ідея «Віють вітри, віють буйні»: возвеличення щирого почуття кохання. Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде». Художні засоби «Віють вітри, віють буйні» Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться». Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити». Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?». Риторичний оклик: «Озовися!». У пісні «Віють вітри, віють буйні» передано почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску — без роси й на спеці. Вона страждає в розлуці з «милим-чорнобривим». Глибоким ліризмом сповнені рядки з художнім паралелізмом («дерева гнуться» — «сльози не ллються»), з них починається твір, а фінал емоційно підсилюють риторичні звертання й оклики («Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!»). Пісня має струнку будову, надзвичайно мелодійна. Іван Котляревський використав її як вступну арію Наталки Полтавки в однойменній опері.
Борис не выставлял напоказ свои мужские качества. Наверное, причина в том, что ей недоставало чего-то чистого в душной атмосфере дома Кабанихи. И любовь к Борису была этим чистым, не давала Катерине окончательно зачахнуть, как-то поддерживала ее. Она пошла на свидание с Борисом потому, что почувствовала себя человеком, имеющим гордость, элементарные права. Это был бунт против покорности судьбе, против бесправия. Катерина знала, что совершает грех, но знала она и то, что дальше жить по-прежнему нельзя. Она принесла чистоту своей совести в жертву свободе и Борису.