В. А. Жуковского «Сказка о царе Берендее, о сыне его Иване-царевиче, о хитростях Кощея бессмертного и о премудрости Марьи-царевны, Кощеевой дочери». Перечислите пять главных событий сказки в хронологическом порядке.

В произведении А.С. Пушкина "Капитанская дочка", мы можем видеть сопереживание и сочувствие автора героям Петру Гриневу и Маше Мироновой. Автор характеризует их как искренних и порядочных людей, которые оказались в безвыходной ситуации. Белогорская крепость, в которой они оказались,не была готова к натиску восставших, и ее пришлось сдать. 
Это сочувствие проявляется в словах Василисы Егоровны, матери Маши: "Маша; девка на выданье, а какое у нее приданное? - частый гребень, да веник, да алтын денег..."
Так же автор приводит и мысли Гринева, касательно будущей службы. Становится ясно, что многие его мечты не оправдались. "Мысли о службе сливались во мне с мыслями о свободе, об удовольствиях петербургской жизни. Я воображал себя офицером гвардии, что, по моему мнению, было верхом благополучия человеческого". Тем не менее, попадаю на окраину, в Белогорскую крепость, Гринев продолжает проявлять себя как человек достойный.

Что же касается Емельяна Пугачева, зачинщика и предводителя восстания, то автор оценивает его умственные и лидерские качества. В целом, описывает его как сильную личность. Так же, автор говорит о ем как о человеке, который на милость"Так и быть. Казнить так казнить, миловать так миловать. Ступай себе на все четыре стороны и делай что хочешь".
Отношение же автора к самому бунту значительно отличается. В этом контексте Емельяна Пугачева он часто называет "разбойником". В тексте встречаются фразы: "Не приведи бог видеть русский бунт, бессмысленный и беспощадный", а так же "Незваный гость хуже татарина".

Конфлікт "природної людини" Гурона і французького суспільства. (Індіанець Гурон, "природна людина", опинився у Франції, де зіткнувся з цивілізованим світом. Гурон — смілива і мужня людина. Він хоробро бився з англійцями і після тривалого бою його взяли у полон, та хоробрість юнака сподобалась англійцям. Вони відпустили індіанця і навіть запропонували йому здійснити подорож до Європи. Жадібний до знань і мандрів Гурон погодився. Тут і зустрів на березі Франції своїх родичів — дядечка і тітоньку Керкабонів. Побачив також багато чого досі йому невідомого у цивілізованому світі. Не все йому подобалося, далеко не з усім він був згоден — звідси і драматичні конфлікти "природної людини" і світу цивілізації. На відміну від Ж. Ж. Руссо, який вважав "природну людину" шляхом до світлого майбутнього всього людства, Вольтер зіштовхує свого героя з цивілізованим світом, висвітлює всі недоліки як цивілізованого світу, так і "природної людини".)