Всіх нас навчають, що головне в людині - внутрішній світ. Не красиве волосся, не чиста шкіра, і не пишні форми, адже на цьому щастя не побудуєш.І це справді так. Звісно всі ми маємо слідкувати за собою, але не треба робити на це всю ставку! З людиною, яка має лише красиву обгортку кращими друзями не станеш, сім'ї не заведеш. Адже ті, хто слідкують лише за зовнішністю, а не читають книги, не думають, не вважають за потрібне бути розумними і ввічливими, не хочуть бути толерантними, щирими, добрими, є пустими і нецікавими. Кожен хто хоче щоб його пам'ятали і згадували як гарну, геніальну людину, має працювати над своїм внутрішнім світом. Ніхто не буде розповідати комусь іншому про людину яка є просто красивою. А от людина яка має неймовірно геніальні думки про життя, чи яка робить відкриття в науці, чи яка пише вірші, романи, статті - така людина може називатись Великою, може називатись Людиною з великої букви. Ми всі маємо прагнути бути тим, про кого їх рідні будуть з гордістю згадувати і хвалитись, що я маю такого родича. Ми всі маємо бути взаємоспівчутлими і ввічливими, допомагати один одному, адже одна людина не може перебороти зло, перемогти труднощі. Як кажуть "один в полі не воїн", отже треба бути компанійськими, не ворогувати, і як написано в Біблії "Любити ближнього свого, як самого себе" . Ми маємо розвивати в собі Людину. треба жити для того, щоб нас згадували лише як добру і хорошу людину. Не треба сквернити в собі Божий дар бути людиною. Адже лише нам дано такі блаженства як: здатність думати, любити, говорити, робити вибір.
Басни Лафонтена замечательны своим разнообразием, ритмическим совершенством, умелым использованием архаизмов трезвым взглядом на мир и глубоким реализмом.
Для того чтобы уяснить себе, в чем различие и сходство басен Эзопа, Лафонтена и Крылова, остановимся на басне «Ворона и Лисица» . У Эзопа это живая бытовая сценка, написанная прозой, украшенная выводом: «Не верь врагам - проку не выйдет» . Лафонтен сохранил «сюжет» басни, но написал ее стихом, легко и изящно, отбросив воинственную мораль Эзопа, заставив Ворону о своей опрометчивости. Крылов предпослал басне «Ворона и Лисица» рассуждение, «что лесть гнусна, вредна» , и затем со свойственным ему реализмом и динамикой пересказал сюжет предшественников. Наиболее близки к тексту Лафонтена басни Крылова «Стрекоза и Муравей» , «Волк и Журавль» , «Лисица и Виноград» , «Лягушка и Вол» , «Лягушки, просящие царя» . Пушкин равно высоко ценил и Лафонтена и Крылова, утверждая, что «оба они вечно останутся любимцами своих единоземцев» .
Ми всі маємо бути взаємоспівчутлими і ввічливими, допомагати один одному, адже одна людина не може перебороти зло, перемогти труднощі. Як кажуть "один в полі не воїн", отже треба бути компанійськими, не ворогувати, і як написано в Біблії "Любити ближнього свого, як самого себе" . Ми маємо розвивати в собі Людину. треба жити для того, щоб нас згадували лише як добру і хорошу людину. Не треба сквернити в собі Божий дар бути людиною. Адже лише нам дано такі блаженства як: здатність думати, любити, говорити, робити вибір.
Для того чтобы уяснить себе, в чем различие и сходство басен Эзопа, Лафонтена и Крылова, остановимся на басне «Ворона и Лисица» . У Эзопа это живая бытовая сценка, написанная прозой, украшенная выводом: «Не верь врагам - проку не выйдет» . Лафонтен сохранил «сюжет» басни, но написал ее стихом, легко и изящно, отбросив воинственную мораль Эзопа, заставив Ворону о своей опрометчивости. Крылов предпослал басне «Ворона и Лисица» рассуждение, «что лесть гнусна, вредна» , и затем со свойственным ему реализмом и динамикой пересказал сюжет предшественников. Наиболее близки к тексту Лафонтена басни Крылова «Стрекоза и Муравей» , «Волк и Журавль» , «Лисица и Виноград» , «Лягушка и Вол» , «Лягушки, просящие царя» . Пушкин равно высоко ценил и Лафонтена и Крылова, утверждая, что «оба они вечно останутся любимцами своих единоземцев» .