Роман-эпопея Л.Н. Толстого раскрывает перед читателями не только события в России в начале XIX века, но также трогательные и вместе с этим печальные истории о судьбах людей, чьи жизни пострадали из-за войны 1812 года.
Одна из главных любовных линий – это линия любви между Андреем Болконским и Наташей Ростовой. Стоит отметить, что в своём романе автор разграничивает понятие о браке и о любви. Если в конце читатель видит в браке между Пьером и Наташей некое умиротворение, уверенность друг в друге, доверие, то в самом начале читатель видит совершенно противоположную ситуацию между Андреем и Наташей. Семья Безуховых – это олицетворение настоящего семейного счастья. Возможно, такую семью могли бы создать Андрей и Наташа, совместив в своём союзе понятие «брак» и понятие «любовь», но смерть Андрея, увы, не дала им такого счастья. Конечно, их отношения никак нельзя назвать идеальными, однако именно они считаются символом истинной любви в «Войне и
(Андрей Болконский — Вячеслав Тихонов, Наташа Ростова — Людмила Савельева в х/ф Сергея Бондарчука "Война и мир", СССР 1967)
Их встреча, их вспыхнувшие чувства, поменяли жизни обоих персонажей. Андрей предстаёт угрюмым мужчиной, которого постигло разочарование в жизни, обществе и любви. Он был скучен и безрадостен, в то время как Наташа Ростова предстаёт перед читателями заводной, весёлой, юной и цветущей девушкой, в которой буквально бурлила жизнь.
Её открытость и чувственность «оживили Андрея»: в нём возродилась вера в прекрасное, вспыхнуло желание жить и радоваться каждому дню. Он был влюблён в неё, она была влюблена в него, и эта любовь возникла между ними с первого взгляда. «Возродившийся» Андрей и его избранница Наташа обручились, что стало вполне логичным действием.
(Элен Курагина, Анатоль Курагин и Наташа Ростова)
Однако наивная Наташа, которая в силу своего возраста не знала и понимала, на что жестокость людей, запятнала своё светлое чувство к Болконскому, найдя новое увлечение — Анатоля Курагина. Она мучилась оттого, что не знала, кого любит, а он мучился оттого, что его переполняли любовь и ненависть к своей избраннице.
Толстой дарит им последний шанс побыть вместе — в госпитале, куда попал Болконский. Наташа пришла к нему, и их любовь вновь разгорелась между ними, причём с гораздо большей силой. Но автор, этим моментом показывая, насколько страшна война не только в судьбе всего государства, но и в судьбе отдельных людей, разрушает их отношения смертью Андрея Болконского.
(Андрей и Наталья, драма Роберта Дорнхельма "War And Peace" по роману Льва Толстого, 2007)
Этим моментом Лев Николаевич хотел показать, насколько важен момент прощения и насколько важно уметь прощать. Их любовь, как и говорилось в начале, не была идеальной, но именно она была настоящей, которую персонажи пронесли через всю жизнь.
Толстой не старался идеализировать это чувство, напротив, через отношения Наташи Ростовой и Андрея Болконского он показал, что, какими бы ни были сильными чувства героев, они могут подвергаться обидам, недосказанности, измене и ненависти. Это приближает роман к реалистичности. Лев Николаевич не сделал своих героев «картонными», не сделал их чересчур правильными и идеальными, он показал, что люди могут допускать ошибки.
Также он показал, как бывает страшная и несправедлива война к людям: людям, полюбившим друг друга, людям, которые через измену, но которые смогли простить её друг друга, людям, которым пришлось проститься друг с другом из-за смерти.
У сучасних дітей дуже багато всього цікавого: комп'ютерні ігри, мандрівки, різноманітні розвиваючі іграшки. Всі ці цікаві дрібниці дуже потрібні у житті, вони запам'ятовуються, і надалі пам'ять про них зберігається десь на задвірках свідомості.
З кожним роком колекція пам'ятних хвилин збільшується і поповнюється. І ось, я вже учень п'ятого класу і у мене за спиною залишилося багато чудових і захоплюючих моментів шкільного життя. Мені так подобається час, проведений в школі.
Ці чарівні хвилини будуть жити зі мною завжди, і спливати в пам'яті цікавими кадрами.
Наша вчителька дуже любить збирати нас разом і проводити різноманітні заходи. З кожним роком їх стає все більше і більше. Самим нашим першим святом був «Свято Букваря». Він виявився таким веселим і цікавим. Головним гостем виявився Буквар, роль якого грав старшокласник. Було багато пісень та ігор, а потім ми їли дуже гарний торт.
Звичайно ж був і Новий рік і восьме Березня. Ці цікаві заходи повторюються з кожним роком, але ніколи не набридають. Новий рік взагалі казкове дійство. Всі учні переодягаються у карнавальні костюми і грають новорічну казку. На свято жінок ми вітаємо всіх дівчат і даруємо їм маленькі сувеніри на пам'ять.
З кожним роком пам'ятних дат стає все більше. Ось вже і випускники з молодшої школи. Ми розлучилися з першою вчителькою та улюбленою класом.
Але, не тільки святами багата шкільне життя. На уроках ми дізналися багато нового, взяли участь в олімпіадах і конкурсах, шкільних лінійках і спортивних змаганнях. Особливо всім улюблені зміни. Ось тоді вже за п'ять хвилин потрібно відпочити досхочу. І такий шум в коридорах!
А ще вчителька нас возила на всілякі екскурсії. Це була подорож на шоколадну фабрику, різноманітні музеї, цирк, парки атракціонів. Фотографій залишилося багато, і коли я покажу їх своїм дітям.
Я вдячний першій вчительці за масу прекрасних спогадів. Вона дуже здружила клас, а за це ми ніколи не забудемо. Звичайно ж, шкільне життя трохи затьмарена уроками і виконанням домашніх завдань, але якщо до всього підходити правильно, то можна впоратися з усім дуже швидко.
Життя складається з таких ось шматочків. Є й неприємні моменти, але хорошого завжди більше. Шкільний час так швидкоплинно і потрібно насолоджуватися кожною секундою, щоб потім, коли ми станемо старими, можна було згадувати багато смішних деталей. Кожна історія, буде розказана своїм дітям і онукам.
Роман-эпопея Л.Н. Толстого раскрывает перед читателями не только события в России в начале XIX века, но также трогательные и вместе с этим печальные истории о судьбах людей, чьи жизни пострадали из-за войны 1812 года.
Одна из главных любовных линий – это линия любви между Андреем Болконским и Наташей Ростовой. Стоит отметить, что в своём романе автор разграничивает понятие о браке и о любви. Если в конце читатель видит в браке между Пьером и Наташей некое умиротворение, уверенность друг в друге, доверие, то в самом начале читатель видит совершенно противоположную ситуацию между Андреем и Наташей. Семья Безуховых – это олицетворение настоящего семейного счастья. Возможно, такую семью могли бы создать Андрей и Наташа, совместив в своём союзе понятие «брак» и понятие «любовь», но смерть Андрея, увы, не дала им такого счастья. Конечно, их отношения никак нельзя назвать идеальными, однако именно они считаются символом истинной любви в «Войне и
(Андрей Болконский — Вячеслав Тихонов, Наташа Ростова — Людмила Савельева в х/ф Сергея Бондарчука "Война и мир", СССР 1967)
Их встреча, их вспыхнувшие чувства, поменяли жизни обоих персонажей. Андрей предстаёт угрюмым мужчиной, которого постигло разочарование в жизни, обществе и любви. Он был скучен и безрадостен, в то время как Наташа Ростова предстаёт перед читателями заводной, весёлой, юной и цветущей девушкой, в которой буквально бурлила жизнь.
Её открытость и чувственность «оживили Андрея»: в нём возродилась вера в прекрасное, вспыхнуло желание жить и радоваться каждому дню. Он был влюблён в неё, она была влюблена в него, и эта любовь возникла между ними с первого взгляда. «Возродившийся» Андрей и его избранница Наташа обручились, что стало вполне логичным действием.
(Элен Курагина, Анатоль Курагин и Наташа Ростова)
Однако наивная Наташа, которая в силу своего возраста не знала и понимала, на что жестокость людей, запятнала своё светлое чувство к Болконскому, найдя новое увлечение — Анатоля Курагина. Она мучилась оттого, что не знала, кого любит, а он мучился оттого, что его переполняли любовь и ненависть к своей избраннице.
Толстой дарит им последний шанс побыть вместе — в госпитале, куда попал Болконский. Наташа пришла к нему, и их любовь вновь разгорелась между ними, причём с гораздо большей силой. Но автор, этим моментом показывая, насколько страшна война не только в судьбе всего государства, но и в судьбе отдельных людей, разрушает их отношения смертью Андрея Болконского.
(Андрей и Наталья, драма Роберта Дорнхельма "War And Peace" по роману Льва Толстого, 2007)
Этим моментом Лев Николаевич хотел показать, насколько важен момент прощения и насколько важно уметь прощать. Их любовь, как и говорилось в начале, не была идеальной, но именно она была настоящей, которую персонажи пронесли через всю жизнь.
Толстой не старался идеализировать это чувство, напротив, через отношения Наташи Ростовой и Андрея Болконского он показал, что, какими бы ни были сильными чувства героев, они могут подвергаться обидам, недосказанности, измене и ненависти. Это приближает роман к реалистичности. Лев Николаевич не сделал своих героев «картонными», не сделал их чересчур правильными и идеальными, он показал, что люди могут допускать ошибки.
Также он показал, как бывает страшная и несправедлива война к людям: людям, полюбившим друг друга, людям, которые через измену, но которые смогли простить её друг друга, людям, которым пришлось проститься друг с другом из-за смерти.
У сучасних дітей дуже багато всього цікавого: комп'ютерні ігри, мандрівки, різноманітні розвиваючі іграшки. Всі ці цікаві дрібниці дуже потрібні у житті, вони запам'ятовуються, і надалі пам'ять про них зберігається десь на задвірках свідомості.
З кожним роком колекція пам'ятних хвилин збільшується і поповнюється. І ось, я вже учень п'ятого класу і у мене за спиною залишилося багато чудових і захоплюючих моментів шкільного життя. Мені так подобається час, проведений в школі.
Ці чарівні хвилини будуть жити зі мною завжди, і спливати в пам'яті цікавими кадрами.
Наша вчителька дуже любить збирати нас разом і проводити різноманітні заходи. З кожним роком їх стає все більше і більше. Самим нашим першим святом був «Свято Букваря». Він виявився таким веселим і цікавим. Головним гостем виявився Буквар, роль якого грав старшокласник. Було багато пісень та ігор, а потім ми їли дуже гарний торт.
Звичайно ж був і Новий рік і восьме Березня. Ці цікаві заходи повторюються з кожним роком, але ніколи не набридають. Новий рік взагалі казкове дійство. Всі учні переодягаються у карнавальні костюми і грають новорічну казку. На свято жінок ми вітаємо всіх дівчат і даруємо їм маленькі сувеніри на пам'ять.
З кожним роком пам'ятних дат стає все більше. Ось вже і випускники з молодшої школи. Ми розлучилися з першою вчителькою та улюбленою класом.
Але, не тільки святами багата шкільне життя. На уроках ми дізналися багато нового, взяли участь в олімпіадах і конкурсах, шкільних лінійках і спортивних змаганнях. Особливо всім улюблені зміни. Ось тоді вже за п'ять хвилин потрібно відпочити досхочу. І такий шум в коридорах!
А ще вчителька нас возила на всілякі екскурсії. Це була подорож на шоколадну фабрику, різноманітні музеї, цирк, парки атракціонів. Фотографій залишилося багато, і коли я покажу їх своїм дітям.
Я вдячний першій вчительці за масу прекрасних спогадів. Вона дуже здружила клас, а за це ми ніколи не забудемо. Звичайно ж, шкільне життя трохи затьмарена уроками і виконанням домашніх завдань, але якщо до всього підходити правильно, то можна впоратися з усім дуже швидко.
Життя складається з таких ось шматочків. Є й неприємні моменти, але хорошого завжди більше. Шкільний час так швидкоплинно і потрібно насолоджуватися кожною секундою, щоб потім, коли ми станемо старими, можна було згадувати багато смішних деталей. Кожна історія, буде розказана своїм дітям і онукам.
Объяснение: