Однією із основних ідей роману є те, що естетизм — лише абстрактне поняття і що він приводить тільки до розчарування, а не до звеличення понять про красу. В романі втілений заклик поклонятися красі в усіх її виявах на противагу бездуховній реальності. Оскар Уайльд іронізував над багатьма речами, але в ставленні до мистецтва завжди залишався серйозним, вірив у його могутність. Однак передмову до роману він завершує словами, що давно стали крилатими: «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі». Ця думка з погляду естетичної теорії Уайльда не така вже й парадоксальна. Зрозуміти твір мистецтва може лише людина, яка тонко відчуває прекрасне, а для неї моральний урок не потрібен, бо вона живе за законами краси (наприклад, лорд Генрі). Для інших же таке мистецтво буде недосяжним. Автор показує, що на початку роману для його героя найголовнішою є саме краса мистецтва. Таким чином, у сюжеті роману закладена головна ідея естетизму — ідея безумовного панування мистецтва над реальним життям.
Природа дала человеку в руки
оружие – интеллектуальную
моральную силу, но он может
пользоваться этим оружием и в
обратную сторону, поэтому че-
ловек без нравственных устоев
оказывается существом и самым
нечестивым, и диким, низмен-
ным в своих инстинктах,
Аристотель
Ч. Айтматов – сын киргизского народа,
один из ведущих писателей нашей современ-
ности. Его роман “Плаха” – одно из наиболее
значимых произведений автора. В нем Ч. Айт-
матов затронул многие животрепещущие
проблемы настоящеговремени. И книга ста-
ла результатом наблюдений, размышлений
и тревог автора по поводу неспокойной, угро-
жающей будущему действительности. Она
значительно отличается от всех написанных
ранее произведений Ч. Айтматова: “Ранние
журавли”, “Белый пароход”, “Материнское
поле”, “Первый учитель”, “Тополек мой в
красной косынке”, – являясь итоговой по от-
ношению к ним.
В “Плахе” Ч. Айтматов как художник
слова выполняет миссию духовного настав-
ника нынешнего поколения, который указы-
вает современникам на трагические проти-
воречия
Однією із основних ідей роману є те, що естетизм — лише абстрактне поняття і що він приводить тільки до розчарування, а не до звеличення понять про красу. В романі втілений заклик поклонятися красі в усіх її виявах на противагу бездуховній реальності. Оскар Уайльд іронізував над багатьма речами, але в ставленні до мистецтва завжди залишався серйозним, вірив у його могутність. Однак передмову до роману він завершує словами, що давно стали крилатими: «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі». Ця думка з погляду естетичної теорії Уайльда не така вже й парадоксальна. Зрозуміти твір мистецтва може лише людина, яка тонко відчуває прекрасне, а для неї моральний урок не потрібен, бо вона живе за законами краси (наприклад, лорд Генрі). Для інших же таке мистецтво буде недосяжним. Автор показує, що на початку роману для його героя найголовнішою є саме краса мистецтва. Таким чином, у сюжеті роману закладена головна ідея естетизму — ідея безумовного панування мистецтва над реальним життям.
Объяснение:
прости я особо не знаю украинский