Риси характеру Ребекки Щирість і готовність до самопожертви. Надзвичайна мужність і витримка. Уміння вірити та сподіватися на краще. Ребекка надзвичайно сильна в душі, вона може скоритися долі (вірність традиціям батьків, нерозділене кохання). Бріан де Буагільбер член ордена тамплієрів, або храмовників, противник лицаря Айвенго і короля Річарда I. Колись Бріана покинула його кохана, після чого він і став храмовником, щоб мати можливість мстити. Орден забезпечував йому безкарність і давав владу над людьми. Але от не знає ні в чому відмови Бріан закохується в прекрасну єврейку Ребекку, однак та рішуче противиться його домаганням. Спочатку виключно плотські почуття переростають в нездоланну пристрасть, Буагільбер визнає перевагу Ребекки над ним, поважає її гордість і почуття власної гідності. Бріан готовий принести в жертву все, що у нього є: положення в ордені, своє славне ім’я і свою віру. Він пропонує їй виїхати з ним з країни, обіцяючи зробити її там королевою. Але прекрасна і горда язичниця, вірна своїм ідеалам честі та заповітам предків, відкидає його. І ось трибунал храмовників засуджує її до спалення на вогнищі. Бріан підказує Ребеці вимагати від трибуналу «Божого суду» — поєдинку лицарів, результат якого і вирішить долю вироку. Однак трибунал призначає Бріана захисником інтересів ордена в цьому поєдинку. Борг перед орденом і пристрасть до Ребекки борються в душі Бріана. Боротьба досягає такого напруження, що серце лицаря не витримує, і він помирає, лише розпочавши поєдинок. Як переможець, Айвенго розпоряджається по-християнськи поховати Бріана, а його замок переходить у володіння короля.
А после было вот что: Жила была собака, ей было 8 лет Это не так уж много Но для собаки, это век Стара она была уже И бегать не могла Хвостом уж не крутила Но ласкова была. Любил ее я очень, У меня она жила. И поздно поздно ночью Сидели у костра. Рассказывали сказки, Любили поболтать Но об этом мне, конечно, очень трудно вспоминать. Что стало с нею дальше, Додуматься не трудно. Скучаю по ней очень. Очень сложно, Сложно без нее, Без рыжего хвоста огромного, Без глаз щенячьих И больших Без той любви, которую дарила она мне за двоих.
Жила была собака, ей было 8 лет
Это не так уж много
Но для собаки, это век
Стара она была уже
И бегать не могла
Хвостом уж не крутила
Но ласкова была.
Любил ее я очень,
У меня она жила.
И поздно поздно ночью
Сидели у костра.
Рассказывали сказки,
Любили поболтать
Но об этом мне, конечно,
очень трудно вспоминать.
Что стало с нею дальше,
Додуматься не трудно.
Скучаю по ней очень.
Очень сложно,
Сложно без нее,
Без рыжего хвоста огромного,
Без глаз щенячьих
И больших
Без той любви, которую дарила она мне за двоих.