Главный герой, Евгений, состоятельный молодой дворянин, который, подустав от столичной жизни, едет в провинцию, чтобы вступить в наследство после дядюшки. Заранее задумавшись о провинциальной скуке, Онегин не хотел бы ехать, однако, на месте, освоившись, он познакомился с соседями, подружился с юным максималистом Владимиром Ленским. Ленский учился за границей, еще не растратил юношеского пыла, верит в любовь и светлые идеалы. Несмотря на свои различия, молодые люди подружились и много времени проводили вместе. Также Владимир познакомил Евгения с милой семьей провинциальных помещиков, где жили две барышни на выданье, сестры Татьяна и Ольга Ларины.
Ольга имела чрезвычайно привлекательную внешность и милый характер, поэтому нравилась всем вокруг без исключения. Татьяна Ларина была не по годам серьезна, любила чтение, уединение, спокойствие. После визита в дом Лариных по округе поползли сплетни, что это неспроста и Онегин собирается жениться на Татьяне. Ей же, в свою очередь, не избалованной вниманием, светский молодой человек кажется пределом мечтаний, и днем и ночью она о нем думает, мечтает. Даже пишет ему письмо.
Получив письмо, Онегин в жестоких выражениях отчитывает девушку, объясняет, что барышня не должна обнаруживать своих симпатий. Татьяна уничтожена, замкнута, раздавлена. Евгений не собирался на ней жениться, понимает девушка.
Время идет, и случается так, что Онегин, решив отомстить Ленскому за нежелательное знакомство с Татьяной Лариной, заигрывает на именинах с невестой друга. Тот оскорблен, унижен и вызывает Евгения на дуэль, где Владимир был убит. После такого скандала Онегин вынужден покинуть провинцию. Ольга Ларина, недолго погоревав, выскочила замуж за какого-то офицера, а Татьяну выдали за старого генерала.
И вот однажды, на блестящем балу в Петербурге, Онегин встречает блестящую светскую львицу. И что же? Он узнает в ней старую знакомую Татьяну, которую представляют женой важного генерала. Чувства Евгения проснулись, он начинает преследовать княгиню, засыпать ее письмами. Татьяна остается холодна, но однажды, появившись в неурочный час в ее доме, Онегин застает ее плачущей за каким-то письмом. У них случается откровенный разговор, где женщина признается, что, раз она – жена другого, то нечего им встречаться, и своей клятвы мужу она не нарушит.
Суть произведения, как я думаю, заключается в том, что нужно уметь вовремя оценить доверенные тебе чувства другого человека, и обращаться с ними бережно, даже если ты не можешь на них ответить.
У головного героя повісті, Тараса Бульби, було двоє синів – Остап і Андрій. Обох старий полковник любив однаково сильно, дбав і переживав за них. Однак після певних подій його ставлення до дітей змінюється. Головною причиною такого розвитку сюжету було те, що характери у синів були різні. У тексті повісті «Тарас Бульба» характеристики Остапа та Андрія дані досить об’ємно. Читач може дізнатися не тільки про життя на Січі, але і ненадовго зануритися в минуле цих героїв. Ці два героя, з одного боку, неймовірно відрізняються один від одного, а з іншого – дуже схожі. Саме тому цікавою видається зіставлення, порівняння Остапа та Андрія.
Автор знайомить нас з братами, коли ті приїхали до батька і матері після завершення навчання в київській семінарії. На них безглуздий наряд, що і помічає батько. Старшого, Остапа, образили такі слова, тому він хоче вирішити суперечку кулаками. Тарас Бульба охоче стає учасником дрібної бійки: він бажає перевірити, чи справді син не зупиниться ні перед чим, щоб захистити власну точку зору. Остап виправдовує очікування батька, після чого «бій» завершується сімейними обіймами. Андрій ніяк не проявляє себе в цій сцені. «А ти, бейбас, що стоїш і руки опустив?» – запитує його Тарас. Але в діалог втручається дружина Бульби, і розмова переходить в інше русло.
У бесіді за столом мова заходить про часу в семінарії, а саме про покарання різками. Остап не хоче говорити про це, Андрій же сповнений рішучості завдати удару у відповідь, якщо подібна ситуація повториться. У цих двох невеликих епізодах простежується важлива річ: Остап поміркованішими і спокійніше Андрія, молодший син, навпаки, жадає подвигів
Ольга имела чрезвычайно привлекательную внешность и милый характер, поэтому нравилась всем вокруг без исключения. Татьяна Ларина была не по годам серьезна, любила чтение, уединение, спокойствие. После визита в дом Лариных по округе поползли сплетни, что это неспроста и Онегин собирается жениться на Татьяне. Ей же, в свою очередь, не избалованной вниманием, светский молодой человек кажется пределом мечтаний, и днем и ночью она о нем думает, мечтает. Даже пишет ему письмо.
Получив письмо, Онегин в жестоких выражениях отчитывает девушку, объясняет, что барышня не должна обнаруживать своих симпатий. Татьяна уничтожена, замкнута, раздавлена. Евгений не собирался на ней жениться, понимает девушка.
Время идет, и случается так, что Онегин, решив отомстить Ленскому за нежелательное знакомство с Татьяной Лариной, заигрывает на именинах с невестой друга. Тот оскорблен, унижен и вызывает Евгения на дуэль, где Владимир был убит. После такого скандала Онегин вынужден покинуть провинцию. Ольга Ларина, недолго погоревав, выскочила замуж за какого-то офицера, а Татьяну выдали за старого генерала.
И вот однажды, на блестящем балу в Петербурге, Онегин встречает блестящую светскую львицу. И что же? Он узнает в ней старую знакомую Татьяну, которую представляют женой важного генерала. Чувства Евгения проснулись, он начинает преследовать княгиню, засыпать ее письмами. Татьяна остается холодна, но однажды, появившись в неурочный час в ее доме, Онегин застает ее плачущей за каким-то письмом. У них случается откровенный разговор, где женщина признается, что, раз она – жена другого, то нечего им встречаться, и своей клятвы мужу она не нарушит.
Суть произведения, как я думаю, заключается в том, что нужно уметь вовремя оценить доверенные тебе чувства другого человека, и обращаться с ними бережно, даже если ты не можешь на них ответить.
У головного героя повісті, Тараса Бульби, було двоє синів – Остап і Андрій. Обох старий полковник любив однаково сильно, дбав і переживав за них. Однак після певних подій його ставлення до дітей змінюється. Головною причиною такого розвитку сюжету було те, що характери у синів були різні. У тексті повісті «Тарас Бульба» характеристики Остапа та Андрія дані досить об’ємно. Читач може дізнатися не тільки про життя на Січі, але і ненадовго зануритися в минуле цих героїв. Ці два героя, з одного боку, неймовірно відрізняються один від одного, а з іншого – дуже схожі. Саме тому цікавою видається зіставлення, порівняння Остапа та Андрія.
Автор знайомить нас з братами, коли ті приїхали до батька і матері після завершення навчання в київській семінарії. На них безглуздий наряд, що і помічає батько. Старшого, Остапа, образили такі слова, тому він хоче вирішити суперечку кулаками. Тарас Бульба охоче стає учасником дрібної бійки: він бажає перевірити, чи справді син не зупиниться ні перед чим, щоб захистити власну точку зору. Остап виправдовує очікування батька, після чого «бій» завершується сімейними обіймами. Андрій ніяк не проявляє себе в цій сцені. «А ти, бейбас, що стоїш і руки опустив?» – запитує його Тарас. Але в діалог втручається дружина Бульби, і розмова переходить в інше русло.
У бесіді за столом мова заходить про часу в семінарії, а саме про покарання різками. Остап не хоче говорити про це, Андрій же сповнений рішучості завдати удару у відповідь, якщо подібна ситуація повториться. У цих двох невеликих епізодах простежується важлива річ: Остап поміркованішими і спокійніше Андрія, молодший син, навпаки, жадає подвигів