В каком ряду во всех словосочетаниях частица Ни пишется раздельно? 1)(н..)кто (н..)обратил внимания, (н..)никогда (н..)жалел.
2) (н..)в чём (н..)обвинял, (н..)как (н..)возьмут в толк.
3) (н..)чего (н..)говорил, (н..)что вроде особняка.
4) (не..)ответа (н..)привета, во что бы то (н..)стало.
В основі сюжету -- казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках Синього птаха,
який принесе здоров'я і щастя хворій дівчинці -- онучці сусідки Берленго (феї
Берилюни). Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає авторові змогу провести
своїх героїв -- дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля -- через багато випробувань, що
до м відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за Синім птахом (символом
шастя) не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак його потрібно побачити в
реальному повсякденному житті -- у батьківській любові, у турботі про ближніх,
милосерді і безкорисливості. Образ Синього птаха багатозначний він також символізує
пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає
мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити
раз і назавжди -- вона нескінченна У такий б фантастично-казковий сюжет,
властивий жанру феєрії, наповнюється філософським змістом. Автор зображує блукання
людської душі у Всесвіті в пошуках істини й гармонії, її зустріч із добром і злом.
Образи п'єси. У сюжеті п'єси переплетено два пласти -- реальний і фантастичний.
Реальні життя в сім'ї дроворуба, обстановка в його бідній, але не вбогій хатині, час, коли
відбувається дія, - ніч напередодні різдва різдвяний мотив - - чекання чуда і народження
людини - - так само дістає реального втілення. Діти після фантастичної подорожі уві сні
прокинулися мудрими і щасливими, оскільки здійснилося диво народження в них душі.
Згадаймо: на початку п'єси Тільтіль на запитання феї Берилюни, чому він не хоче
розставатися зі своєю горлицею, відповідає: «Тому що вона -- моя». Тепер, після довгих
пошуків, випробувань, труднощів і поневірянь, що випали на їхню долю на цьому
нелегкому шляху, він готовий відразу і безкорисливо її віддати. Милосердя і любов до
ближнього - - умова цього дива.
Фантастичний план сюжету, крім подорожі, задіює персонажів, які розділяють з дітьми
їхнє повсякденне існування і враз оживають чи олюднюються. Це Хліб, Молоко, Вода,
Кішка і Пес. Їхню казковість підкреслено традиційними характерами й описом костюмів
однак і вони символізують сили добра і зла. Пес Тіло виступає в ролі вірного Санчо
Панси. Хліб залежно від обставин допомагає або шкодить дітям. Кішка -- втілення
зрадництва і підступництва -- уособлює ворожі людині демонічні сили, разом з Ніччю
вона охороняє таємниці Буття. Скориставшись довірливістю дітей, Кішка приводить їх у
ліс на вірну загибель від дерев і тварин, що страждають від «жорстокості і дивовижної
несправедливості людини». У такій алегоричній формі автор стверджує, що природа
неохоче відкриває таємниці Буття і людина може це зробити лише шляхом гармонійної
взаємодії з нею.
ГУЛЛИВЕР — герой романа Дж.Свифта «Путешествие в некоторые отдаленные страны света Лемюэля Гулливера, сначала хирурга, а потом капитана нескольких кораблей» (1726). Роман Свифта написан в традиции мениппеи, в которой абсолютная свобода сюжетного вымысла мотивируется «идейно-философской целью — создавать исключительные ситуации для провоцирования и испытания философской идеи — слова, правды, воплощенной в образе мудреца, искателя этой правды» (М.М.Бахтин). Содержанием мениппеи становятся не приключения конкретного героя, а перипетии самой идеи. Такая постановка вопроса позволяет увидеть глубокую внутреннюю целостность как образа самого Г., так и произведения в целом.
На первый взгляд в романе Свифта четыре разных Г.
Первый — в Лилипутии. В этой стране он велик и могуч, как истинный герой, и олицетворяет все лучшее, что есть в человеке: разум, красоту, мощь, милосердие.
Второй — в Бробдингнеге. В стране великанов Г.— постоянный герой комических ситуаций. Он выполняет функции королевского шута, забавного ученого лилипута. Выслушав рассказ Г. о политическом и социально-экономическом устройстве Англии, король Броб-дингнега делает вывод, что «большинство ваших соотечественников есть выводок маленьких отвратительных пресмыкающихся, самых пагубных из всех, какие когда-либо ползали по земной поверхности».
Третий — равнодушный и спокойный наблюдатель, аккуратно фиксирующий безумства, уродства, извращения, которые видит в летающем королевстве Лапута, стране Бальни-барби и в Великой Академии ее столицы Лага-до, на острове некромантов Глаббдобдриб, в королевстве Лаггнегт, где знакомится с вечно бессмертными струльдбругами.
Четвертый — это Г. из страны гуингнгнмов (разумных лошадей) и йэху (одичавших потомков пары англичан, попавших на остров в результате кораблекрушения). Здесь Г.— трагически одинокий и ненавистный себе человек. А быть человеком — значит принадлежать к роду омерзительных йэху, славящихся своей прожорливостью, похотью, ленью, злобой, лживостью и тупостью.
Эти разные Гулливеры представляют собой ипостаси единого образа. Герой произведения, написанного в мениппейной традиции,— человек идеи, мудрец — поставлен автором в ситуации столкновения с мировым злом в самых предельных его выражениях. Все, что видит в своих путешествиях Г., служит Свифту для испытания идеи, а не характера. Г.— это нормальный, разумный, морально здоровый человек, которого автор отправляет в путешествие по миру безумия, абсурда, лжи и насилия. Именно по отношению к Г. раскрывается человеческая природа: неприглядная и вызывающая отвращение у любого разумного существа. Г. искал в безумном мире место, в котором мог бы найти покой достойный человек. И Свифт приводит своего героя в утопическую страну гуингнгнмов, но сам же возвращает его обратно в Англию, ибо в безумном мире не может существовать общество, устроенное на разумных началах. А это значит, что Г. должен вернуться домой: разумные лошади изгоняют героя.
История Г.— это история человека, пытавшегося изменить людей и их мир словом правды. В итоге Г. вынужден признать, что «йэху представляют собой породу животных, совсем не к исправлению путем наставлений и примеров. Вот уже шесть месяцев со времени появления моей книги, а я не только не вижу конца всевозможных злоупотреблений и пороков, но и не слыхал, чтобы моя книга произвела хотя бы одно действие, соответствующее моим намерениям». Г. отказывается от «нелепой затеи реформировать породу йэху» и находит утешение лишь на конюшне, в длительных беседах со своими жеребцами.
Г. послужил прообразом героя-пионера в фильме А.Л.Птушко «Новый Гулливер» (1935), в котором персонаж Свифта стал деятельным участником борьбы миров, социализма и капитализма.
Объяснение: