Часто поэт употребляет цветовые эпитеты тем самым красочнее изобразить увиденное. Так в стихотворении «Отговорила роща золотая… » используются следующие цветовые определения: «роща золотая» , «над голубым прудом» , «сиреневую цветь» , «костер рябины красной» , «рябиновые кисти» – они передают краски уходящей осени. В стихотворении «Я покинул родимый дом… » есть такие цветовые эпитеты: «голубую Русь» , «золотою лягушкой луна» ; в стихотворении «Не жалею, не зову, не плачу… » – «увяданья золотом охваченный» , «на розовом коне» . Среди цветов в лирике С. А. Есенина преобладают золотые, розовые и голубые тона. Именно так воспринимается мир поэтом, именно так видит он свою родину – милую Русь.
С. А. Есенин использует в своей поэзии музыкальные эпитеты, которые озвучивают стихотворение, именно это свойство позволило многие стихи Есенина положить на музыку, и теперь они стали общеизвестными романсами. В стихотворении «Гой ты, Русь, моя родная… » звук передан такими художественными определениями: «веселый пляс» , «девичий смех» , они создают у читателя ощущения счастья, беззаботного веселья. В стихотворении «Я покинул родимый дом… » эпитет «на тихой воде почувствовать грусть, тоску лирического героя после расставания с родиной, с родимым домом.
Есть в поэтических произведениях С. А. Есенина эпитеты, определяющие возраст, течение времени. В стихотворении «Я покинул родимый дом» эпитет старый передает ощущение скоротечности времени, обреченности прежних стремлений, надежд: «матери старой» , «старый клен» . В стихотворении «Низкий дом с голубыми ставнями» определения «отзвучавшие года» , «стареньким ситцем» , «бедных небес» , «дешевеньким ситцем» создают грустное настроение.
Лирический герой тяжело переживает свою разлуку с юностью, с маленьким деревенским домом.
Эпитеты в поэтических произведениях С. А. Есенина настраивают читателя на определенное восприятие стихотворения, передают переживания, чувства, мысли лирического героя, создают определенную музыкальную тональность, передают цветовые пристрастия поэта, являясь, таким образом, необходимым художественным средством в лирике С. А. Есенина.
У давньогрецькому міфі про Орфея розкривається перед нами сила мистецтва. Навіть звірі були зачаровані музикою і співами Орфея, перед ним розступалися скелі, заспокоювалося розбурхане море. Талант Орфея допоміг йому переконати бога Аїда, щоб той випустив його кохану, Еврідіку, з царства мертвих. Такою надзвичайною могутністю наділяли давні греки мистецтво. Перед ним схиляється все: жива і мертва природа, і навіть усемогутні боги. Хоч би як змінилися наші уявлення про світ з часів розквіту античної цивілізації, і тепер ми не можемо заперечувати вплив мистецтва, особливо поезії, на наш розум, свідомість, а отже, і на наше життя. Це чудово розумів один із найвизначніших поетів XIX століття, Іван Франко. Він визнавав пісню, тобто поезію, або мистецтво у більш широкому сенсі, великою силою.
Але говорячи про рушійні сили історії, не можна забувати і про людську працю. Саме вона забезпечує прогрес людства. Людська праця гідна поваги і шани. За часів Івана Франка, коли поширювалися соціалістичні погляди, освічені люди вперше прийшли до усвідомлення, як сильно залежить їх добробут від робітників, яку велику роль відіграють робочі руки у створенні того світу, в якому вони живуть, у розвитку техніки. Не лише вчені забезпечують його. Чого вартий винахід нового станка, якщо нікому буде на ньому працювати?
Праця і мистецтво — дві рушійні сили цього світу, без яких людина не могла б відчувати себе людиною.
С. А. Есенин использует в своей поэзии музыкальные эпитеты, которые озвучивают стихотворение, именно это свойство позволило многие стихи Есенина положить на музыку, и теперь они стали общеизвестными романсами. В стихотворении «Гой ты, Русь, моя родная… » звук передан такими художественными определениями: «веселый пляс» , «девичий смех» , они создают у читателя ощущения счастья, беззаботного веселья. В стихотворении «Я покинул родимый дом… » эпитет «на тихой воде почувствовать грусть, тоску лирического героя после расставания с родиной, с родимым домом.
Есть в поэтических произведениях С. А. Есенина эпитеты, определяющие возраст, течение времени. В стихотворении «Я покинул родимый дом» эпитет старый передает ощущение скоротечности времени, обреченности прежних стремлений, надежд: «матери старой» , «старый клен» . В стихотворении «Низкий дом с голубыми ставнями» определения «отзвучавшие года» , «стареньким ситцем» , «бедных небес» , «дешевеньким ситцем» создают грустное настроение.
Лирический герой тяжело переживает свою разлуку с юностью, с маленьким деревенским домом.
Эпитеты в поэтических произведениях С. А. Есенина настраивают читателя на определенное восприятие стихотворения, передают переживания, чувства, мысли лирического героя, создают определенную музыкальную тональность, передают цветовые пристрастия поэта, являясь, таким образом, необходимым художественным средством в лирике С. А. Есенина.
ПІСНЯ І ПРАЦЯ - ВЕЛИКІ ДВІ СИЛИ!
ЇМ Я ДО СКОНУ БАЖАЮ СЛУЖИТЬ...(І. ФРАНКО)
У давньогрецькому міфі про Орфея розкривається перед нами сила мистецтва. Навіть звірі були зачаровані музикою і співами Орфея, перед ним розступалися скелі, заспокоювалося розбурхане море. Талант Орфея допоміг йому переконати бога Аїда, щоб той випустив його кохану, Еврідіку, з царства мертвих. Такою надзвичайною могутністю наділяли давні греки мистецтво. Перед ним схиляється все: жива і мертва природа, і навіть усемогутні боги. Хоч би як змінилися наші уявлення про світ з часів розквіту античної цивілізації, і тепер ми не можемо заперечувати вплив мистецтва, особливо поезії, на наш розум, свідомість, а отже, і на наше життя. Це чудово розумів один із найвизначніших поетів XIX століття, Іван Франко. Він визнавав пісню, тобто поезію, або мистецтво у більш широкому сенсі, великою силою.
Але говорячи про рушійні сили історії, не можна забувати і про людську працю. Саме вона забезпечує прогрес людства. Людська праця гідна поваги і шани. За часів Івана Франка, коли поширювалися соціалістичні погляди, освічені люди вперше прийшли до усвідомлення, як сильно залежить їх добробут від робітників, яку велику роль відіграють робочі руки у створенні того світу, в якому вони живуть, у розвитку техніки. Не лише вчені забезпечують його. Чого вартий винахід нового станка, якщо нікому буде на ньому працювати?
Праця і мистецтво — дві рушійні сили цього світу, без яких людина не могла б відчувати себе людиною.