Нас часто запитують "Що таке щастя?" або "Чи щасливий ти?". Ці питання змушують задуматися над тим, що дійсно є щастя.
В сучасному світі люди змінили свої пріоритети й для них важливими є матеріальні цінності. Хтось радіє новенькому телефону, а хтось поїздці за кордон. Ця людина щаслива лише тому що в неї є гроші та тому вона може дозволити собі робити все що вона хоче. Та якщо ці гроші зникнуть? Що тоді? Адже нічого не залишиться. Тому потрібно саме в цей момент зупинитися і задуматися. Чи буде тобі чому радіти? Завжди потрібно пам'ятати, що щастя і справді не в грошах. А в щирих людських відносинах, у відвертих почуттях, та нарешті в простих радощах життя.
Якщо в тебе є батьки, сім'я, друзі, ти повністю здорова людина, можеш вільно рухатися, чуєш, бачиш, то ти один із самих щасливих людей. А ще в тебе є дім, в який ти з радістю повертаєшся кожен день, школа, яка навчає важливим речам. У мільйонів людей навіть цього немає. Подумати тільки, діти в інших країнах живуть на вулиці, не мають модних гаджетів, сучасного, стильного одягу та нормальних шкіл. А у нас все це є, та ми нічого не цінуємо. Скаржимося на життя, на долю, на всіх крім самих себе. Але наше щастя в наших руках. Потрібно вчитися радіти маленьким речам і задовольнятися тим що маємо.
Для мене справжнє щастя, це коли живі й здорові мама з татом. Мене оточує любляча сім'я. Я твердо знаю, що закінчивши школу зможу вступити до університету та вивчитися на того кого захочу. І згодом зможу працювати в цікавій і важливій галузі. Щастя, це те, чим ти можеш поділитися з іншими і його не стане менше. Навіть навпаки! Даруючи радість іншим ти збільшуєш свою. Адже так просто посміхнутися незнайомій людині, до старенькій бабусі перейти вулицю, поступитися місцем в громадському транспорті. Кожен день ми самі можемо змінювати свій настрій і настрій навколишніх. І це дійсно щастя, коли ти розумієш що зміг викликати радість.
Отже, щастя для кожного своє. Більш того, для людей різного віку воно відрізняється. З роками стає зрозумілим, що духовність важливіша за матеріальні речі. Щастя - невіддільна (частина/ознака) частина нашого життя. Це те, без чого ми не можемо існувати. Не треба створювати проблем із нічого. Беріть приклад з маленьких дітей. Вони вміють радіти навіть самим крихітним речам. Ви бачили як вони щиро посміхаються? Це сама мила і щаслива посмішка. Тож іноді потрібно почувати себе дітьми - просто зупинитися, широко усміхнулася і промовити: "Я щасливий!"
2. Тоска по дому и матери, голод. Вести и продукты из деревни присылались с оказией. Провизия таяла стараниями соседей, у которых квартировал мальчик. Иногда приходилось обманывать себя на сон кружкой кипятка вместо ужина.
3. Ему нужны были деньги на продукты, особенно на молоко для ослабленного малокровием организма. Азартные игры стали единственным доступным одиннадцатилетнему мальчишке раздобыть рубль.
4. Вадик верховодил в компании игроков. Он и его приятель Птаха не позволяли кому-то выигрывать слишком много или часто. Их жульничество и наглость спровоцировали героя на резкий ответ и обвинения. За удачливость и нежелание подчиниться сильным он был бит.
5. Во время драки герой продолжал обвинять своих обидчиков в жульничестве и до последнего старался не упасть на землю, ему это казалось позором, капитуляцией. Даже после угрозы "убью, если кому расскажешь" мальчишка, поднявшись на гору, кричал яростно, обвиняя в жульничестве Вадика.
6. Лидия Михайловна представлялась мальчику почти сказочным существом. Ее предмет, до этого неизвестный и непонятный, был сказочным. Ее голос и манеры резко отличались от деревенских. По представлению мальчика, она обитала где-то в сказочных мирах и питалась манной небесной.
8. После того, как Лидия Михайловна не выдала причину синяков мальчика директору, у них состоялся разговор. Мальчик пообещал больше не играть на деньги.
9. В эту осень колхоз в деревне, откуда был мальчик, рано рассчитался с зерном и деревенский шофер давно не привозил продуктов. Запасы растаяли, есть хотелось ужасно, даже ночью мальчишке снилась еда. Он бродил по городу, но нигде не нашел другой компании игроков.
10. "И без того от природы робкий и стеснительный, теряющийся от любого пустяка, в этой чистенькой, аккуратной квартире учительницы я в первое время буквально каменел и боялся дышать. Мне надо было говорить, чтобы я раздевался, проходил в комнату, садился — меня приходилось передвигать, словно вещь, и чуть ли не силой добывать из меня слова".
11. После того как учительнице не удалось накормить ужином мальчика после дополнительных занятий, после выдумки с посылкой, которую он легко разгадал, Лидии Михайловне пришла идея дать мальчику возможность "почти честно" заработать на молоко, играя с ней на деньги.
12. Азартные игры были запрещены в школе и за ее пределами. Это был тяжелейший проступок для ученика, а для педагога приравнивался к преступлению. Как педагог Лидия Михайловны приняла всю вину на себя. Мальчик остался в школе, а молодая учительница вернулась к себе на родину, на Кубань.
13. Главный герой извлек из произошедшего несколько жизненных уроков. Доброта бывает разная: один гребет все добро под себя, другой совершает добрые, порой безрассудные поступки, чтобы того, кто слабее. Еще он узнал цену дружбе, понял, что взрослые, особенно учителя, это люди, внутри которых сидят дети. Они понять и . Он научился разбираться в людях, видеть мотивы их поступков. Он понял, что в самые трудные времена не стоит уповать на случай или везение, а стоит просить и принимать ее, оставаясь человеком
В сучасному світі люди змінили свої пріоритети й для них важливими є матеріальні цінності. Хтось радіє новенькому телефону, а хтось поїздці за кордон. Ця людина щаслива лише тому що в неї є гроші та тому вона може дозволити собі робити все що вона хоче. Та якщо ці гроші зникнуть? Що тоді? Адже нічого не залишиться. Тому потрібно саме в цей момент зупинитися і задуматися. Чи буде тобі чому радіти? Завжди потрібно пам'ятати, що щастя і справді не в грошах. А в щирих людських відносинах, у відвертих почуттях, та нарешті в простих радощах життя.
Якщо в тебе є батьки, сім'я, друзі, ти повністю здорова людина, можеш вільно рухатися, чуєш, бачиш, то ти один із самих щасливих людей. А ще в тебе є дім, в який ти з радістю повертаєшся кожен день, школа, яка навчає важливим речам. У мільйонів людей навіть цього немає. Подумати тільки, діти в інших країнах живуть на вулиці, не мають модних гаджетів, сучасного, стильного одягу та нормальних шкіл. А у нас все це є, та ми нічого не цінуємо. Скаржимося на життя, на долю, на всіх крім самих себе. Але наше щастя в наших руках. Потрібно вчитися радіти маленьким речам і задовольнятися тим що маємо.
Для мене справжнє щастя, це коли живі й здорові мама з татом. Мене оточує любляча сім'я. Я твердо знаю, що закінчивши школу зможу вступити до університету та вивчитися на того кого захочу. І згодом зможу працювати в цікавій і важливій галузі. Щастя, це те, чим ти можеш поділитися з іншими і його не стане менше. Навіть навпаки! Даруючи радість іншим ти збільшуєш свою. Адже так просто посміхнутися незнайомій людині, до старенькій бабусі перейти вулицю, поступитися місцем в громадському транспорті. Кожен день ми самі можемо змінювати свій настрій і настрій навколишніх. І це дійсно щастя, коли ти розумієш що зміг викликати радість.
Отже, щастя для кожного своє. Більш того, для людей різного віку воно відрізняється. З роками стає зрозумілим, що духовність важливіша за матеріальні речі. Щастя - невіддільна (частина/ознака) частина нашого життя. Це те, без чого ми не можемо існувати. Не треба створювати проблем із нічого. Беріть приклад з маленьких дітей. Вони вміють радіти навіть самим крихітним речам. Ви бачили як вони щиро посміхаються? Це сама мила і щаслива посмішка. Тож іноді потрібно почувати себе дітьми - просто зупинитися, широко усміхнулася і промовити: "Я щасливий!"
Источник: Твір роздум на тему Щастя
. 1948 год. Послевоенный голод, райцентр.
2. Тоска по дому и матери, голод. Вести и продукты из деревни присылались с оказией. Провизия таяла стараниями соседей, у которых квартировал мальчик. Иногда приходилось обманывать себя на сон кружкой кипятка вместо ужина.
3. Ему нужны были деньги на продукты, особенно на молоко для ослабленного малокровием организма. Азартные игры стали единственным доступным одиннадцатилетнему мальчишке раздобыть рубль.
4. Вадик верховодил в компании игроков. Он и его приятель Птаха не позволяли кому-то выигрывать слишком много или часто. Их жульничество и наглость спровоцировали героя на резкий ответ и обвинения. За удачливость и нежелание подчиниться сильным он был бит.
5. Во время драки герой продолжал обвинять своих обидчиков в жульничестве и до последнего старался не упасть на землю, ему это казалось позором, капитуляцией. Даже после угрозы "убью, если кому расскажешь" мальчишка, поднявшись на гору, кричал яростно, обвиняя в жульничестве Вадика.
6. Лидия Михайловна представлялась мальчику почти сказочным существом. Ее предмет, до этого неизвестный и непонятный, был сказочным. Ее голос и манеры резко отличались от деревенских. По представлению мальчика, она обитала где-то в сказочных мирах и питалась манной небесной.
8. После того, как Лидия Михайловна не выдала причину синяков мальчика директору, у них состоялся разговор. Мальчик пообещал больше не играть на деньги.
9. В эту осень колхоз в деревне, откуда был мальчик, рано рассчитался с зерном и деревенский шофер давно не привозил продуктов. Запасы растаяли, есть хотелось ужасно, даже ночью мальчишке снилась еда. Он бродил по городу, но нигде не нашел другой компании игроков.
10. "И без того от природы робкий и стеснительный, теряющийся от любого пустяка, в этой чистенькой, аккуратной квартире учительницы я в первое время буквально каменел и боялся дышать. Мне надо было говорить, чтобы я раздевался, проходил в комнату, садился — меня приходилось передвигать, словно вещь, и чуть ли не силой добывать из меня слова".
11. После того как учительнице не удалось накормить ужином мальчика после дополнительных занятий, после выдумки с посылкой, которую он легко разгадал, Лидии Михайловне пришла идея дать мальчику возможность "почти честно" заработать на молоко, играя с ней на деньги.
12. Азартные игры были запрещены в школе и за ее пределами. Это был тяжелейший проступок для ученика, а для педагога приравнивался к преступлению. Как педагог Лидия Михайловны приняла всю вину на себя. Мальчик остался в школе, а молодая учительница вернулась к себе на родину, на Кубань.
13. Главный герой извлек из произошедшего несколько жизненных уроков. Доброта бывает разная: один гребет все добро под себя, другой совершает добрые, порой безрассудные поступки, чтобы того, кто слабее. Еще он узнал цену дружбе, понял, что взрослые, особенно учителя, это люди, внутри которых сидят дети. Они понять и . Он научился разбираться в людях, видеть мотивы их поступков. Он понял, что в самые трудные времена не стоит уповать на случай или везение, а стоит просить и принимать ее, оставаясь человеком