Повість н. в. гоголя «тарас бульба» - епічне оповідання про славне героїчне минуле українського козацтва, його боротьбі проти польської шляхти. це смутна історія про тараса бульбу, його синів остапові й андрію, про багатьох інших козаках, що покинули свої рідні будинки й створили запорізьку січ - потужний військовий табіру тараса бульби було два сини. головне для батька - щоб сини хоробро воювали, завжди захищали свою честь, стояли за віру христову, а якщо інакше - те нехай хоч пропадуть! старший син втілює продовження героїчних традицій, народний, національний шлях непримиренної боротьби за волю й незалежність україни, а молодший виражає антинаціональну тенденцію до зближення з феодальною польщею. ситуація, зображена гоголем, відповідала історичній істині. доля остапа відбивала той факт, що феодально-королівське мовлення посполитая несла поневолення українському народу, придушуючи його боротьбу переважаючою військовою силою. остап, як і батько, прямодушно й беззавітно любить батьківщину, свято зберігає вірність козацькому братерству, громадському обов'язку. виглядає остап грізно й мужньо, у ньому відчувається внутрішня сила. йому - суворому, мужньому й непохитному воїнові, «здавалося, був на роді написані битвенний шлях і важке знанье вершити ратні справи».остап завжди був холоднокровний і ніколи не губився. у свої двадцять два роки він міг передбачати й розмірити небезпека, щоб потім краще перебороти неї. в остапові помітні риси майбутнього ватажка. автор порівнює остапа з велетнем, тому що велетні, богатирі завжди були захисниками рідної землі. велич душі остапа - у вірності запорізьким ідеалам: загинути за рідну вітчизну. андрий по своєму щиросердечному складі індивідуаліст і егоїст. він відрізнявся зніженістю, пристрасністю, палкістю почуттів, що переважають над розумомриси особи андрия - юношески ніжні, м'які. « не знав, що значить обмі або вимірювати свої або чужі сили. скажену млість і упоенье він бачив у битві» це був запальний юнак, він робив те, чого ніколи б не зробив холоднокровний і розумний остап, і затворів у битві чудеса. захоплення красою, добірністю мовлення, освіченістю воєводської дочки, мішурним блиском польської аристократичної культури веде його до розриву із традиціями свого народу, до зради батьківщині. письменник не сховав щирості й глибини любові андрия до польської панни, але не виправдав, а обвинуватив його й показав, що, віддавши перевагу почуттю любові перед цивільними обов'язками, він не зумів піднятися вище рівня звичайної людини. заради особистих почуттів він здатний відмовитися від батька, товаришів і батьківщини. гоголь зіставляє братів, показуючи їх чітко, підкреслюючи героїчне служіння загальному добру в одному браті й індивідуалізм вдругом.в образі остапа гоголь втілив відвагу, силу й мужність, любов до батьківщини й волі, ненависть до ворога - кращі якості, властивому самовідданому захисникові рідної землі. образ же андрия різко відособлений у повісті. він протипоставлений народному характеру, і його ганебна смерть є необхідною моральною відплатою за зрадництво, зраду загальнонародній справі
Сочинение «Война и мир» Толстого В основу величайшего произведения Льва Николаевича Толстого роман-эпопею «Война и мир» легли реальные события, которые происходило в России в начале девятнадцатого века. Это было тяжёлое для страны время, шла война. Писатель описывал боевые сражения, переговоры русской и французской армий, суровых военных советов и мирной жизни. Первая часть романа-эпопеи «Война и мир» повествует о том, как армия Российской империи воевала за рубежом в 1805-ом – 1807-ом годах. Лев Николаевич Толстой очень точно описывает то, как начинались эти походы. Писатель рассказывает о военном смотре, о том, как солдаты и офицеры собирались в Браунау. Они до самой Австрии из далёкой России, уставшие и грязные, валившиеся с ног воины ремонтировали одежду, снаряжение. Многие были обуты в развалившиеся после столько тяжёлого похода обувь. Кутузов представил это усталое войско перед военачальниками-австрийцами, в надежде, что те увидят, что войско россиян не в таком состоянии отправиться для соединения с австрийской армией. Толстой не случайно описывал эту сцену в «Войне и мире». Простые солдаты, да и многие офицеры совершенно не понимали, за что и почему они вынуждены воевать. В этом и была, как мне кажется, главная задача автора «Война и мир» — показать насколько ужасное явление – война. Она не имеет совершенно никакого смысла, уничтожает ни в чём не повинных людей. Жестокость и анти гуманность этого ужасного и трагического события невозможно описать. И на протяжении всего произведения Толстой периодически говорит своим читателям об этом. Он не романтизирует образ войны, солдат, вовсе нет. В романе «Война и мир» автор делает акцент именно на крови и человеческих страданиях. Читая эти строки, сложно не ужаснуться. Один из главных героев романа-эпопеи Л.Н. Толстого «Война и мир» — Николай Ростов. Он в первый раз в своей жизни оказался на поле брани, впервые столкнулся со смертью, кровью и нечеловеческой жестокостью. В юности Ростов мечтал о войне и подвигах, сражения для него представлялись исключительно в романтическом свете. Он считал, что сможет проявить себя на поле боя, заслужить уважение боевых товарищей. Но во время первой же атаки, Ростов понял, что в войне нет ни капли романтики, что война – это ужас, кровь, смерть и искалеченные судьбы. В результате первого сражения, в котором Николай Ростов принял участие, его лошадь была убита, сам он был ранен в руку. Всё происходящее для Ростова похоже на очень страшный сон. К счастью, молодому воину удалось сбежать. Он очень сильно о том, что пошёл на войну. В романе Толстого «Война и мир» очень много персонажей. Одни из них являются отрицательными, неприятными для нас, другие вызывают уважение, гордость. Один из таких положительных персонажей – это капитан Тушин. Это был очень смелый, честный и отважный воин, который не испытывал ни капли страха во время ужасных сражений. Больше всего меня поражала его скромность и мужество. Автор романа «Война и мир» восхищается отвагой и героизмом солдат и офицеров армии России, которые самоотверженно боролись на австрийских полях сражений. При этом Толстой очень хочет, чтобы на земле больше никогда не было войны. Этот писатель был настоящим гуманистом, и всё его творчество было направлено на мир во всём мире.
