Красивы, ярки и чудесны описания картин природы в сказке-были М. М. Пришвина «Кладовая солнца» , в этих картинах интересна и важна любая деталь. Мы читаем о событиях на Блудовом болоте. Вот мы узнаем, насколько полезна, где растет вкусная ягода клюква и когда ее собирают: «Кислая и очень полезная для здоровья ягода клюква растет в болотах летом, а собирают ее поздней осенью» . Но самой сладкой эта ягода бывает тогда, «когда она перележит зиму под снегом» . Вот отец рассказывает сыну Митраше, как ориентироваться в лесу по компасу и без него. Вот интересное описание Блудова болота: «И как там, в настоящем море, бывают острова, как в пустынях — оазисы, так и в болотах бывают холмы. У нас в Блудовом болоте эти холмы песчаные, покрытые высоким бором, называются боринами» . Потом мы читаем необычную историю Блудова болота: о том, как появились в нем деревья, как они росли, переплетясь корнями и судьбами. Писатель рассказывает о них как о живых людях, о том, как близки друг другу растительный и животный миры. Звонкая борина у Пришвина — словно живое существо: она «наполнялась птичьими песнями, воем, стоном и криком зверьков. Не все они были тут, на борине, но с болота, сырого, глухого, все звуки собирались сюда. Борина с лесом, сосновым и звонким на суходоле отзывалась всему» . Чудесен и удивителен рассвет: «И вот первый луч, скользнув по верхушкам ближайших, очень маленьких елочек, наконец-то заиграл на щеках у детей» . Не оторваться от описания пения птиц: тетеревов, петухов, даже ворон. В карканье ворон автор слышит птиц о перед начинающейся дракой. Мгновенную смену погоды автор передает немногими точными фразами: «Тогда серая хмарь плотно надвинулась и закрыла все солнце с его живительными лучами. Злой ветер очень резко рванул. Сплетенные корнями деревья, прокалывая друг друга сучьями, на все Блудово болото зарычали, завыли, застонали» , заставляя стонать и рычать слышащих. их животных. Вот история о нелегкой жизни грозы леса — волка по прозванию Серый, вот — хитрая лисица, вот — трусливый русак, вот — старушки елки, не пропускающие Митрашу сквозь свои ветви-руки, вот опять птицы, своим пением подбадривающие и подсказывающие мальчику дорогу. А вот еще ягоды — тоненькая, стройная кровяно-красная брусника, черника, красно-рубиновая костяника, которые умело собирает Настя. А. вот добрый лось, который привык к людям: у людей «все повадки обычных зверей, на каких он смотрит равнодушно… . «Мы — разведчики болотных богатств, — говорит Пришвин. — И мы дознались, что торфа в этом болоте хватит для работы большой фабрики лет на сто. Вот какие богатства скрыты в наших болотах! » Эти богатства автор и называет кладовой солнца
1) Генрі Водсворт Лонгфелло (англ. Henry Wadsworth Longfellow) (27 лютого 1807, Портленд (Мен) — 24 березня 1882, Кембридж (Массачусетс)) — американський поет. Автор «Пісні про Гайавату» та інших поем і віршів.
2)Колумб: Кінець 15 століття став початком епохи великих відкриттів. 1492 року, після декількох років пошуків «спонсорів», на пошуки коротшого шляху до Індії вирушив на трьох каравелах під іспанським прапором генуезець Христофор Колумб. Так була відкрита Америка для європейців.
3)Індіа́нці — загальна назва корінного населення Америки (за винятком ескімосів і алеутів), яку їм дав мореплавець Христофор Колумб, оскільки вважав, що відкритий ним континент — Індія.
4)«Пісня про Гайава́ту» (англ. The Song of Hiawatha) — класична пам'ятка світової літератури пера американського поета та перекладача Генрі Лонгфелло.
Її будова і віршований розмір (чотиристопний хорей) запозичені з карельського епосу «Калевала»[1].
Була видана в США в листопаді 1855 року і відразу прийнята широким колом читачів. Відтоді її багаторазово перевидавали[2] (за півроку після першого видання книгу перевидали 30 разів і переклали майже всіма європейськими мовами). Епічна поема Генрі Лонгфелло, в основі якої легенди індіанців ірокезів та оджибве. Лонгфелло назвав як джерела своєї поеми роботи етнографа Генрі Роу Скулкрафта (англ. Henry Rowe Schoolcraft), зокрема, книги «Алгікські Дослідження» (англ. Algic Researches) та «Історія, умови життя та перспективи індіанських племен США» (англ. History, Condition and Prospects of the Indian Tribes of the United States).
5)Міф або міт[1] (від грец. μύθος, буквально «оповідь», «розповідь», «сказання») — оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм світогляду.
6)За жанром «Пісня про Гайавату» - це епічна поема.
7)На території Північної Америки
8)Не змогла знайти
9)Гайавата (англ. Hiawatha, також вдомий як Айенвата (англ. Ayenwatha), Айонвата (англ. Aiionwatha), або Гайенвата (Haiëñ'wa'tha на мові онондага) вождь корінних американців доколоніальної епохи та один з лідерів Конфедерації Ірокезів.
сказке-были М. М. Пришвина «Кладовая солнца» , в
этих картинах интересна и важна любая деталь. Мы
читаем о событиях на Блудовом болоте. Вот мы
узнаем, насколько полезна, где растет вкусная ягода
клюква и когда ее собирают: «Кислая и очень
полезная для здоровья ягода клюква растет в
болотах летом, а собирают ее поздней осенью» .
Но самой сладкой эта ягода бывает тогда, «когда
она перележит зиму под снегом» . Вот отец
рассказывает сыну Митраше, как ориентироваться в
лесу по компасу и без него.
Вот интересное описание Блудова болота: «И как
там, в настоящем море, бывают острова, как в
пустынях — оазисы, так и в болотах бывают холмы.
У нас в Блудовом болоте эти холмы песчаные,
покрытые высоким бором, называются боринами» .
Потом мы читаем необычную историю Блудова
болота: о том, как появились в нем деревья, как они
росли, переплетясь корнями и судьбами. Писатель
рассказывает о них как о живых людях, о том, как
близки друг другу растительный и животный миры.
Звонкая борина у Пришвина — словно живое
существо: она «наполнялась птичьими песнями,
воем, стоном и криком зверьков. Не все они были
тут, на борине, но с болота, сырого, глухого, все
звуки собирались сюда. Борина с лесом, сосновым и
звонким на суходоле отзывалась всему» . Чудесен и
удивителен рассвет: «И вот первый луч, скользнув по
верхушкам ближайших, очень маленьких елочек,
наконец-то заиграл на щеках у детей» . Не
оторваться от описания пения птиц: тетеревов,
петухов, даже ворон. В карканье ворон автор слышит птиц о перед начинающейся дракой.
Мгновенную смену погоды автор передает
немногими точными фразами: «Тогда серая хмарь
плотно надвинулась и закрыла все солнце с его
живительными лучами. Злой ветер очень резко
рванул. Сплетенные корнями деревья, прокалывая
друг друга сучьями, на все Блудово болото
зарычали, завыли, застонали» , заставляя стонать и
рычать слышащих. их животных.
Вот история о нелегкой жизни грозы леса — волка по
прозванию Серый, вот — хитрая лисица, вот —
трусливый русак, вот — старушки елки, не
пропускающие Митрашу сквозь свои ветви-руки, вот
опять птицы, своим пением подбадривающие и
подсказывающие мальчику дорогу. А вот еще ягоды
— тоненькая, стройная кровяно-красная брусника,
черника, красно-рубиновая костяника, которые
умело собирает Настя. А. вот добрый лось, который
привык к людям: у людей «все повадки обычных
зверей, на каких он смотрит равнодушно… .
«Мы — разведчики болотных богатств, — говорит
Пришвин. — И мы дознались, что торфа в этом
болоте хватит для работы большой фабрики лет на
сто. Вот какие богатства скрыты в наших болотах! »
Эти богатства автор и называет кладовой солнца
1) Генрі Водсворт Лонгфелло (англ. Henry Wadsworth Longfellow) (27 лютого 1807, Портленд (Мен) — 24 березня 1882, Кембридж (Массачусетс)) — американський поет. Автор «Пісні про Гайавату» та інших поем і віршів.
2)Колумб: Кінець 15 століття став початком епохи великих відкриттів. 1492 року, після декількох років пошуків «спонсорів», на пошуки коротшого шляху до Індії вирушив на трьох каравелах під іспанським прапором генуезець Христофор Колумб. Так була відкрита Америка для європейців.
3)Індіа́нці — загальна назва корінного населення Америки (за винятком ескімосів і алеутів), яку їм дав мореплавець Христофор Колумб, оскільки вважав, що відкритий ним континент — Індія.
4)«Пісня про Гайава́ту» (англ. The Song of Hiawatha) — класична пам'ятка світової літератури пера американського поета та перекладача Генрі Лонгфелло.
Її будова і віршований розмір (чотиристопний хорей) запозичені з карельського епосу «Калевала»[1].
Була видана в США в листопаді 1855 року і відразу прийнята широким колом читачів. Відтоді її багаторазово перевидавали[2] (за півроку після першого видання книгу перевидали 30 разів і переклали майже всіма європейськими мовами). Епічна поема Генрі Лонгфелло, в основі якої легенди індіанців ірокезів та оджибве. Лонгфелло назвав як джерела своєї поеми роботи етнографа Генрі Роу Скулкрафта (англ. Henry Rowe Schoolcraft), зокрема, книги «Алгікські Дослідження» (англ. Algic Researches) та «Історія, умови життя та перспективи індіанських племен США» (англ. History, Condition and Prospects of the Indian Tribes of the United States).
5)Міф або міт[1] (від грец. μύθος, буквально «оповідь», «розповідь», «сказання») — оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм світогляду.
6)За жанром «Пісня про Гайавату» - це епічна поема.
7)На території Північної Америки
8)Не змогла знайти
9)Гайавата (англ. Hiawatha, також вдомий як Айенвата (англ. Ayenwatha), Айонвата (англ. Aiionwatha), або Гайенвата (Haiëñ'wa'tha на мові онондага) вождь корінних американців доколоніальної епохи та один з лідерів Конфедерації Ірокезів.
10)Із "Пісні про Гайявату"