Визначити основну думку твору
Сьогодні я прокинулась від легесенького постукування у вікно. Відкрила очі і ледь не скрикнула від радощів: «Яблунька розцвіла! Яблунька мого доброго дідуся.:.»
Відчинила вікно, і дукмяна хвиля ранкової свіжості, напоєна тонким ароматом яблуневого цвіту, підхопила мене на крила спогадів. Я повертаюсь у дитинство...
Як живий іде садом дідусь. Він і дня не міг про-.жити без роботи у свої сімдесят п'ять.
— Відпочили б, дідусю я його. А він лише одказував: «Без діла слабіє сила...»
Якось весняним, ранком дідусь сказав, що сьогодні навчить мене саджати яблуні. Я вже хотіла бігти, та він зупинив, ховаючи посмішку в сиві вуса. «Не метушись — швидше буде...»
Зібравши інструменти, дідусь став розмічати місце для ями, а я замішувала у чавунці глиняний розчин. Дідусь тим часом став не поспішаючи копати.
Незабаром він покликав мене. «Бери, внучко, заступ і ген на той пустир підемо. Яблунька там, наче сирітка, серед кущів терсну заблукала...»
Деревце справді виявилося непоказним. Стовбур зламаний. Гілки висіли, ніби перебиті руки.
Яблуньку дідусь викопував довго. Потім обережно взяв дичку своїми вузлуватими мозолястими руками і став уважно розглядати кореневище. Щось проказуючи стцха до яблуньки, відрізав ножицями пошкоджені корінчики. Зануривши кореневище у глиняну купелю, опустив саджанець у ямку.
Я стала закидати її, а він у той час ніжно підтримував яблуньку, легенько підтрушуючи. Зробивши црасиву луночку, з якоюсь веселою зажурою мовив: «Рости на радість людям!»
...Спогади на мить перервала бджілка, що злетіла з рожевої пелюстки. І знову я згадала дідуся. Останню його яблуньку — і першу в твір моєму житті.
Ні, дідусь не навчив мене саджати дерева, він навчив дарувати іншим радість і красу.
Объяснение:
1.Лирическое чувство спаяно с конкретными деталями русского быта и пейзажа.
В элегии возникают контрастные образы "нежного баловня полуденной природы", южанина, и "сына пасмурных небес полуночной страны", северянина.
С первым снегом у сына севера связаны радостные впечатления, труд, быт,
волнения сердца, чистота помыслов и стремлений.
2.Сегодня новый вид окрестность приняла
Как быстрым манием чудесного жезла;
Лазурью светлою горят небес вершины;
Блестящей скатертью подернулись долины,
И ярким бисером усеяны поля…
3.Эпитеты-"чёрно – голые вчера","белый дым","старая проза","мир очарований"
Сравнения-"серебро,огни,блёстки,жемчуга"-скрытое сравнение со снегом.
Метафоры-"в жемчуга горят березки","предметы старой прозы","мир из серебра","волшебством озарены"
надеюсь всё правильно и у тебя будет хорошая оценка)
1) В данном произведении автор использовал множество средств художественной выразительности, чтобы показать любовь к природе, показать трепетное отношение. Используя эпитеты, метафоры и сравнения, он словно оживляет её. Вот воды превращаются в маленьких детей, словно бегущих вперёд к неизвестности, вперёд к свету. А чуть подальше, в третьем столбце можно заметить, как майские месяцы словно водят хоровод! Если бы не было столь волшебных слов, стихотворение стало бы пустым и не передавало всю волшебность атмосферы.
2)Стоит вернуться к первому ответу на вопрос. Именно данные глагола оживляют природу, она словно зависит сама от себя: ручьи бегут и блещут, весна идёт, словно быстрым шагом преодолевая препятствия-всё зависит от глаголов, стихотворение наполненно ими.
3)В данном стихотворении стоит обратить внимания на паузы и интонацию, на эмоции и тембр голоса. Каждое изменение нашей речи меняет всё! Если мы прочитаем стхотворение с грустным оттенком, то неожиданно тёмная пелена накроетнас, а если голос будит звенеть от радость, то и стихотворение со словами будут вторить нам!