Визначте троп для «вкраїна рідна» і «змучену, бідну».
/виділені слова/

Люблю этот роман : > обломов любит ольгу искренне, но ему мало просто любить - нужно еще и быть любимым ею, потому что в противном случае лень и апатия одержат верх даже над таким сильным чувством, как любовь. ольгой же движет сухой расчет (её цель - поднять обломова с дивана и вдохнуть в него дыхание жизни) и тщеславие, задетое самолюбие (обломов признался ей в любви, но, увидев ее реакцию, поспешно забрал свои слова обратно - это и задело её самолюбие, и она решила себе доказать, что достойна его любви - со стороны ильи это был плевок ей в лицо, хотя сам обломов расчитывал её не обидеть, получилось как раз наоборот; ольга считала себя выше обломова, поэтому совсем не ожидала, что обломов откажется от признания в любви к ней).

Объяснение:

Справа про капелюх, що зник

- Та не брав я твого капелюха!...

- А хто? Більше ніхто до кімнати не входив з вчорашнього вечора!

- Ти його загубив, ти й шукай!  

Два брати, Сашко та Мишко, сперечалися вже п'ять хвилин. Сашко шукав і не міг знайти свого улюбленого капелюха. Час спливав, а річ все не знаходилася. Сашко був роздратований. Мишко був спокійніший і взагалі розумніший за брата.  

- Так, Сашко, заспокойся. Я твого капелюха дійсно не брав. Це означає, що він десь тут. Щоб його знайти, треба поміркувати...

- Шукати треба, а не міркувати!

- Ні. Ти вже шукав. Тепер поміркуємо. Коли ти останнього разу його бачив?

- Коли вчора зі змагань повертався. Я тоді перше місце взяв. Пам'ятаєш?

- Авжеж. Ти забіжав у кімнату, закричав, що ти - чемпіон, і... що?

- Що?

- Ти зірвав з голови свого капелюха і підкинув його вгору. А потім став стрибати як мавпа... Пригадуй. Підкинув вгору, але не зловив. І на підлозі його нема...  

Брати одночасно подивилися вгору. Там, зачепившись за ріжок люстри, висів капелюх.