тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.
1.автор-А.С.Пушкин "К***" " Я помню чудное мгновенье" 2.жанр-Лирическое стихотворение. 3.История создания-стихотворение "К*** " посвящено А.П. Керн,с которой Пушкин познакомился в Петербурге в 1819 году на балу.Летом 1825 года Анна Керн гостила в Тригорском, находящемся неподалеку от Михайловского,где жил тогда опальный поэт (период северной ссылки).В его основу положены реальные факты биографии Пушкина. 4.тема-Любовная лирика.Любовное послание.5.основная мысль,идея-Любовь человеку переживать жизненные невзгоды,возрождает к полной жизни после душевного угнетения. Композиция: стихотворение можно разделить условно на три части,которые различаются и содержанием,и настроением героя. Первая часть- в сердце поэта живут впечатления о встрече с милым созданием,как звучит в нем ее голос,как снятся ее черты. Вторая часть-он переживает дни" во мраке заточенья",где и душа его находится в плену,он живет "без божества,без вдохновенья". Третья часть-автор снова счастлив,его душа снова проснулась,она вновь любит и поет. Художественные приемы: эпитеты-чудное мгновенье,чистая красота,мимолетное виденье,безнадежная грусть,шумная суета,голос нежный,милые черты,порыв мятежный,небесные черты,тянулись тихо,бьется в упоенье. Сравнение: передомной явилась ты,Как мимолетное виденье,Как гений чистой красоты. Метафоры: томленье грусть,тревога суеты,бурь порыв,мрак заточенья,глушь заточенья. Олицитворения: звучал голос,снились черты,шли годы,порыв рассеял,тянулись дни,настало пробуждение,сердце бьется,воскресли и божество,и жизнь,и слезы,и любовь. Заключение: стихотворение заканчивается льющимся из сердца восторженным утверждением радости любви и жизни: И сердце бьется в упоенье, И для него воскресли вновь, И божество, И вдохновенье, И жизнь, и слезы. И любовь. Прием стихосложения: 1-рифмовка перекрестная,2-размер пятистопный ямб.
тарас шевченко завжди з особливою любов’ю ставився до своєї неньки-україни. саме це особливе ставлення до батьківщини відбилось на творчості видатного письменника. великий кобзар цікавиться не лише майбутнім україни, а й минулим. він знає, що минуле у його батьківщини було величне. а якщо створити поезії про минулі успіхи українців, то це , на думку письменника, збудити патріотичні почуття і у його співвітчизників. в творах «іван підкова», «», «гамалія» автор оспівує силу духу нашого народу, його мужність та здатність до боротьби. цими творами автор проголошує думку про те, що не варто забувати своє героїчне минуле.
як боліло серце письменника за долю україни, за її майбутнє, про що говорять рядки «україно, україно! серце моє, ненько! як твою долю, заплаче серденько! ». свої патріотичні ідеї шевченко відтворював у творах «і мертвим, а живим», «сон», «тарасова ніч» та багатьох інших. трепетні почуття мав кобзар до батьківщини. чого варті лише його слова: «нема на світі україни, немає другого дніпра! ». тарас шевченко – справжній патріот, який захоплюється своєю країною, співчуває їй, виборює для неї право на ліпше життя, поневіряється разом з нею.