Во и задания
1. Что вы знаете о журналах «Еж» и «Чиж»?
2. Как расшифровывается аббревиатура «ОБЭРИУ» и как она возникла?
3. Почему С. Я. Маршак считал нужным привлечь к детской литературе «заумных» и непопулярных поэтов?
4. Кто был редактором журналов «Еж» и «Чиж» и какой псевдоним он себе выбрал? Знаете ли вы его стихи?
5. Какие черты характера определяют понятие «чудак»?
6. Что объединяет и что отличает друг от друга поэзию Ю. Д. Владимирова, Д.И.Хармса, А.И.Введенского?
7. Найдите характерные для поэзии обэриутов художественные приемы нонсенса, перевертыша, анекдота, гиперболы и т.д.
8. Что нового внесла в литературу 30-х годов XX века поэзия обэриутов?
9. Назовите стихотворения, в которых наиболее ярко проявились особенности поэзии обэриутов
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.