Спотерігати або читати у газетах про нові досягнення нашої держави , про її економіку , екологію , мову . Це все радує серце і душу . Адже кожен українець , якщо навіть він і не вважає себе ним ,але народився в Україні все, ж таки радіє новим успіхам, душу його , хоч трошки , але тривожать її падіння і невдачі . Крок за кроком , то піднімаючись , то опускаючись на сходинки , які ведуть у майбутнє, Україна рухається вперед, не відстаючи від інших . звичайно, бувають і падіння, і різкі підйоми, але все це ніщо порівняно з минулим і з тим, що чекає нашу країну в майбутньому . Можливо, буде краще . На це покладають надію усі громадяни України, але можливо… Якою ж буде Україна в майбутньому, наприклад у 2050 році ? Залишилось якихось 49 літ . Для держави це ніщо . Звичайно це історія половини століття, аледля країни, яка існувала тисячі років, правда, у постійній залежності, це навіть не один день людського життя. Але ж щось таки зміниться в економіці, історії, мові держави. А що ж ? Невідомо, адже нікому не дано заглядати в майбутнє . Все вирішить час . Хоч припустити, якою буде Україна можливо . отож давайте здійснемо подорож у країну майбутнього, в якій житимемо і працюватимемо ми і наші нащадки . Україна . Київ . 2050 рік . Чудові дерева і дивні квіти яскравих кольорів на клумбах . Машини, які можуть замінювати літаки, на дорогах, люди у вбранні моди 2050 року . В магазинах все роблять комп ютери. На фабриках і заводах замість людей працює техніка . Все модернізовано до вищого атунку, що робить життя людей прекрасним сном . Колишнє місто героїв тепер стало центром нових досягнень країни . Все в ньому цвіте і розвивається . А повітря, яке воно тут чисте . Що ж це ? Хіба відходи фабрик і заводів не виносяться в атмосферу і не забруднюють її? Дивно ?! А нічого дивного. Тепер техніка робить все: забруднене повітря збирається у спеціальні герметичні блоки , де очищується і виходить в атмосферу, а відходи знищуються і не приносять шкоди . Тепер люди дихають чистим киснем завдяки техніці і обладнанню . А Дніпро, одна з найбільших річок Європи, що ж з ним ? Мабуть, забруднений, бо відходи фабрик потрапляють у воду . Та ні ! Він чистенький, прозора очищена водиця несеться у далекі моря, які також чисті до нестями . Яка краса, як приємно жити в такій чистоті . Це природа така чиста, а люди ? Чи пам ятають Шевченка, Франка, Українку, яким став їх духовний світ ? Ні, не забули вони вони предків. Пам ятають письменників, діячів культури і патріотів України, а духовний світ їх трішечки змінився . Люди дбають про природу, не забруднюють воду, повітря; вони ведуть себе як найрозумніші істоти на Землі; які можуть забезпечити себе і свою державу чистотою, достатком, здоров ям, бути патріотами рідної країни
КРАТКИЙ ПЕРЕСКАЗ ЭТОГО РАССКАЗА ПОЧИТАЙ МОЖЕТ ЧЕМ НИБУТЬ Рыбаки отдыхали, чинили сети и снасть, ловили рыбу перемётами, а Васютка каждый день ходил за кедровыми орехами — очень уж любили рыбаки это лакомство. Иногда мальчик заглядывал в новые учебники, привезённые из города, готовился к школе. Вскоре шишек на ближайших кедрах не осталось, и Васютка решил отправиться в дальний поход за орешками. По старинному обычаю мать заставила мальчика взять с собой краюшку хлеба и спички, а без ружья Васютка никогда в тайгу не ходил.
Некоторое время Васютка шёл по зарубкам на деревьях, не дававшим ему заблудиться. Набрав полную торбу шишек, он уже хотел возвращаться, и вдруг увидел огромного глухаря. Подобравшись поближе, мальчик выстрелил и ранил птицу. Догнав раненного глухаря и свернув ему шею, Васютка огляделся, но зарубок не нашёл. Он попытался найти знакомые приметы, но вскоре заблудился окончательно. Мальчик вспомнил страшные рассказы о заблудившихся в тайге Заполярья, его охватила паника, и он бросился бежать, куда глаза глядят.
Остановился Васютка, только когда наступила ночь. Он разжёг костёр, и зажарил глухаря. Хлеб мальчик решил приберечь на самый крайний случай. Ночь тревожно — Васютке всё время казалось, что к нему кто-то подкрадывается. Проснувшись, мальчик влез на самое высокое дерево, чтобы выяснить, в какой стороне находится Енисей, но жёлтой полосы лиственника, которая обычно окружала реку, не обнаружил. Тогда он набрал полные карманы кедровых орехов и тронулся в путь.
К вечеру Васютка начал замечать под ногами трявяные кочки, какие встречаются возле водоёмов. Однако вышел он не к Енисею, а к большому озеру, полному рыбы и непуганой дичи. Там он подстрелил несколько уток и устроился на ночлег. Васютке было очень грустно и страшно. Он вспомнил свою школу, и что хулиганил, не слушал на уроках, курил и давал табак первоклашкам из ненецких и эвенкских семей. Они курили с самого детства, но учительница запрещала, и теперь Васютка был готов совсем бросить курить, только бы снова увидеть родную школу. Утром мальчик пригляделся к рыбе, косяки которой стояли у берега, и понял, что она не озёрных, а речных видов. Это значило, что из озера должна вытекать речка, которая и приведёт его к Енисею.
В середине дня пошёл холодный осенний дождь. Васютка залез под развесистую пихту, съел драгоценную краюху хлеба, свернулся в клубок и задремал, а когда проснулся, уже смеркалось. Дождь ещё шёл. Мальчик развёл костёр, и тут услыхал далёкий гудок парохода — Енисей был где-то рядом. К реке он выбрался на следующий день. Пока он раздумывал, куда идти, вверх или вниз по течению, мимо него проплыл двухпалубный пассажирский теплоход. Напрасно Васютка махал руками и кричал — капитан принял его за местного жителя и не остановился.
Крок за кроком , то піднімаючись , то опускаючись на сходинки , які ведуть у майбутнє, Україна рухається вперед, не відстаючи від інших . звичайно, бувають і падіння, і різкі підйоми, але все це ніщо порівняно з минулим і з тим, що чекає нашу країну в майбутньому . Можливо, буде краще . На це покладають надію усі громадяни України, але можливо…
Якою ж буде Україна в майбутньому, наприклад у 2050 році ?
Залишилось якихось 49 літ . Для держави це ніщо . Звичайно це історія половини століття, аледля країни, яка існувала тисячі років, правда, у постійній залежності, це навіть не один день людського життя. Але ж щось таки зміниться в економіці, історії, мові держави. А що ж ? Невідомо, адже нікому не дано заглядати в майбутнє . Все вирішить час . Хоч припустити, якою буде Україна можливо . отож давайте здійснемо подорож у країну майбутнього, в якій житимемо і працюватимемо ми і наші нащадки .
Україна . Київ . 2050 рік . Чудові дерева і дивні квіти яскравих кольорів на клумбах . Машини, які можуть замінювати літаки, на дорогах, люди у вбранні моди 2050 року . В магазинах все роблять комп ютери. На фабриках і заводах замість людей працює техніка . Все модернізовано до вищого атунку, що робить життя людей прекрасним сном . Колишнє місто героїв тепер стало центром нових досягнень країни . Все в ньому цвіте і розвивається . А повітря, яке воно тут чисте . Що ж це ? Хіба відходи фабрик і заводів не виносяться в атмосферу і не забруднюють її? Дивно ?! А нічого дивного. Тепер техніка робить все: забруднене повітря збирається у спеціальні герметичні блоки , де очищується і виходить в атмосферу, а відходи знищуються і не приносять шкоди . Тепер люди дихають чистим киснем завдяки техніці і обладнанню . А Дніпро, одна з найбільших річок Європи, що ж з ним ? Мабуть, забруднений, бо відходи фабрик потрапляють у воду . Та ні ! Він чистенький, прозора очищена водиця несеться у далекі моря, які також чисті до нестями . Яка краса, як приємно жити в такій чистоті . Це природа така чиста, а люди ? Чи пам ятають Шевченка, Франка, Українку, яким став їх духовний світ ? Ні, не забули вони вони предків. Пам ятають письменників, діячів культури і патріотів України, а духовний світ їх трішечки змінився . Люди дбають про природу, не забруднюють воду, повітря; вони ведуть себе як найрозумніші істоти на Землі; які можуть забезпечити себе і свою державу чистотою, достатком, здоров ям, бути патріотами рідної країни
Рыбаки отдыхали, чинили сети и снасть, ловили рыбу перемётами, а Васютка каждый день ходил за кедровыми орехами — очень уж любили рыбаки это лакомство. Иногда мальчик заглядывал в новые учебники, привезённые из города, готовился к школе. Вскоре шишек на ближайших кедрах не осталось, и Васютка решил отправиться в дальний поход за орешками. По старинному обычаю мать заставила мальчика взять с собой краюшку хлеба и спички, а без ружья Васютка никогда в тайгу не ходил.
Некоторое время Васютка шёл по зарубкам на деревьях, не дававшим ему заблудиться. Набрав полную торбу шишек, он уже хотел возвращаться, и вдруг увидел огромного глухаря. Подобравшись поближе, мальчик выстрелил и ранил птицу. Догнав раненного глухаря и свернув ему шею, Васютка огляделся, но зарубок не нашёл. Он попытался найти знакомые приметы, но вскоре заблудился окончательно. Мальчик вспомнил страшные рассказы о заблудившихся в тайге Заполярья, его охватила паника, и он бросился бежать, куда глаза глядят.
Остановился Васютка, только когда наступила ночь. Он разжёг костёр, и зажарил глухаря. Хлеб мальчик решил приберечь на самый крайний случай. Ночь тревожно — Васютке всё время казалось, что к нему кто-то подкрадывается. Проснувшись, мальчик влез на самое высокое дерево, чтобы выяснить, в какой стороне находится Енисей, но жёлтой полосы лиственника, которая обычно окружала реку, не обнаружил. Тогда он набрал полные карманы кедровых орехов и тронулся в путь.
К вечеру Васютка начал замечать под ногами трявяные кочки, какие встречаются возле водоёмов. Однако вышел он не к Енисею, а к большому озеру, полному рыбы и непуганой дичи. Там он подстрелил несколько уток и устроился на ночлег. Васютке было очень грустно и страшно. Он вспомнил свою школу, и что хулиганил, не слушал на уроках, курил и давал табак первоклашкам из ненецких и эвенкских семей. Они курили с самого детства, но учительница запрещала, и теперь Васютка был готов совсем бросить курить, только бы снова увидеть родную школу. Утром мальчик пригляделся к рыбе, косяки которой стояли у берега, и понял, что она не озёрных, а речных видов. Это значило, что из озера должна вытекать речка, которая и приведёт его к Енисею.
В середине дня пошёл холодный осенний дождь. Васютка залез под развесистую пихту, съел драгоценную краюху хлеба, свернулся в клубок и задремал, а когда проснулся, уже смеркалось. Дождь ещё шёл. Мальчик развёл костёр, и тут услыхал далёкий гудок парохода — Енисей был где-то рядом. К реке он выбрался на следующий день. Пока он раздумывал, куда идти, вверх или вниз по течению, мимо него проплыл двухпалубный пассажирский теплоход. Напрасно Васютка махал руками и кричал — капитан принял его за местного жителя и не остановился.