Великое произведение «Детство Темы»вошло в историю как повесть о самой важной поре в жизни каждого человека – о детстве. В ней повествуется история о взрослении мальчика, о том, как он получает уроки от жизни и набирается мудрости. Характеристика главного героя Темы довольно сложная и противоречивая. Он представляет собой многогранную личность, которая, как и все совершает ошибки. Действия повести разворачиваются в семье отставного генерала Николая Карташева. Суровый характер, приобретенный вследствие военной службы, накладывает отпечаток на воспитание сына. Тема является самым старшим из большой семьи Карташевых, и его поступкам и шалостям уделяется пристальное внимание, ведь он может служить примером для младших детей. Но мать восьмилетнего мальчика имеет свое видение на воспитание детей. Она осуждает жестокие меры генеральского воспитания, и пытается достучаться к детям при доброты. Таким образом, Тема оказывается между двух огней, с одной стороны он должен подчиняться строгим порядкам отца, а с другой ему хочется тянуться к доброте матери. Тема представляется читателю добрым и шаловливым мальчишкой, который время от времени совершает ошибки и не находит смелости их исправить. Воспитание отца делает мальчика в какой-то степени трусливым. Сломав его любимый цветок, главный герой боится признаться в содеянном. Остальные его проступки в виде разбитого сундука и украденного сахара так же не находят чистосердечного признания, которому учила мама. Суровые наказания отца делают мальчика ожесточенным и враждебно настроенным. Даже спустя много лет, вернувшись в родной дом, он хранит только неприятные воспоминания об отце. И только любовь Аглаиды Васильевны смогла растопить сердце мальчика. Главный герой постоянно совершает необдуманные поступки, впоследствии которых он горько раскаивается. Тема на отважные поступки, что ярко проявляется в собачки Жучки. Не смотря на то, что его подвиг впоследствии превратился для героя в тяжелую болезнь, он ни сколько не жалеет о и готов был совершить это снова и снова. Личность мальчика Темы близка к любому мальчишке, который имеет сложности в воспитании, жесткое воспитание отца сказалось на его характере, но все же он остался добрым и отзывчивым ребенком.
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
Действия повести разворачиваются в семье отставного генерала Николая Карташева. Суровый характер, приобретенный вследствие военной службы, накладывает отпечаток на воспитание сына. Тема является самым старшим из большой семьи Карташевых, и его поступкам и шалостям уделяется пристальное внимание, ведь он может служить примером для младших детей.
Но мать восьмилетнего мальчика имеет свое видение на воспитание детей. Она осуждает жестокие меры генеральского воспитания, и пытается достучаться к детям при доброты. Таким образом, Тема оказывается между двух огней, с одной стороны он должен подчиняться строгим порядкам отца, а с другой ему хочется тянуться к доброте матери.
Тема представляется читателю добрым и шаловливым мальчишкой, который время от времени совершает ошибки и не находит смелости их исправить. Воспитание отца делает мальчика в какой-то степени трусливым. Сломав его любимый цветок, главный герой боится признаться в содеянном. Остальные его проступки в виде разбитого сундука и украденного сахара так же не находят чистосердечного признания, которому учила мама.
Суровые наказания отца делают мальчика ожесточенным и враждебно настроенным. Даже спустя много лет, вернувшись в родной дом, он хранит только неприятные воспоминания об отце. И только любовь Аглаиды Васильевны смогла растопить сердце мальчика. Главный герой постоянно совершает необдуманные поступки, впоследствии которых он горько раскаивается.
Тема на отважные поступки, что ярко проявляется в собачки Жучки. Не смотря на то, что его подвиг впоследствии превратился для героя в тяжелую болезнь, он ни сколько не жалеет о и готов был совершить это снова и снова.
Личность мальчика Темы близка к любому мальчишке, который имеет сложности в воспитании, жесткое воспитание отца сказалось на его характере, но все же он остался добрым и отзывчивым ребенком.
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.