Во по рассказу Е .Габовой « не пускайте Рыжую на озеро». 1.Рассказать о семье девочки, о ее внешности.2.Как относятся одноклассники к Светке? 3.Почему Светка стремилась в поход с одноклассниками? 4.Как рассказчик относился к пению Светки? 5.Ваше отношение к одноклассникам.6.Почему рассказчик не подошел к Светке в оперном театре?.7.Какой стала Светка? 8.Что Светке выстоять? 9.Что вас пугает в рассказе Е.Габовой?.Назвать основные проблемы рассказа.
Объяснение:
ПРОМЕТЕЙ – той, хто перш за все думає Прометей уособлював мислячу силу розуму, розуму, хитрощів.Тілесні муки 30-літня боротьба з хворобою Знущання орла над Титаном .
Риси характеру Лесі Українки та Прометея Леся Українка - терпляча,сильна жінка, яка не зламалась через свою хворобу, а навпаки дарувала людям свою творчість. Добра,вольова,тендітна. Прометей - величний і могутній у своїй нескореності, неодноразово використовувався в творчості видатних митців, як символ людських змагань, як взірець безстрашного борця, що заради людей свідомо пішов на муки. Овідій: “Прометей розмочив землю водою та виліпив з неї людину за подобою богів”Леся Українка - Дочка Прометея (вираз Бориса Олійника у однойменній поемі). Нести людям вогонь просвіти, вогонь своєї любові, жар свого невтомного слова було справою всього її життя. Висновок:
Звичайно, якщо ніхто не бачив поетесу розбитою і знесиленою, то це не означає, що вона була крицевою. Не забуваймо, що Леся Українка - жінка з вразливою тонкою душею. Були і в її долі прикрі падіння і болісні втрати. Життєве кредо Лесі Українки - сміливо творити свій шлях серед будь-яких незгод, змагатися з долею, не впадати у відчай під ударами долі.
У поезії «Ніобея», драматичних поемах «Оргія», «В катакомбах» знову зустрічає...
Слайд 12
У поезії «Ніобея», драматичних поемах «Оргія», «В катакомбах» знову зустрічаємо символ непоборності духу, сміливої думки, доброго серця. Ніобея говорить: «І хоч у горе закохана, все ж я дочка Прометея...» Так могла сказати й Леся Українка, все життя якої — подвиг, легенда, що залишиться у віках незгасимою іскрою духовного вогню.
Главной темой произведения является жуткий, всепоглощающий голод, царящий в лагере для заключённых в сталинские времена. Этот голод лишает людей человеческих чувств, движет многими их страшными, уродливыми поступками, когда забываются не только человеческое достоинство, но и вековые табу, которые люди не вправе переступать. А в лагере они переступаются! И автор не осуждает заключённых. Он их понять, потому что сам через этот ужас, когда не удовлетворяются основные потребности организма, а следствием этого является и выключение любых нравственных чувств.