Во по рассказу "Галоша" 7 класс
1. Как вы представляете себе рассказчика? Какие особенности его речи представить этого героя?
2. Возмущается ли рассказчик по поводу того, что с ним произошло? Как думаете, почему?
3. Как бы вы охарактеризовали ситуацию, описанную в рассказе как типичную или как абсурдную? Раскройте свою точку зрения
4. Какие приёмы создания космического эффекта и с какой целью использует автор в рассказе?
5. Как вы думаете, чем похож рассказ Зощенко на рассказы Чехова и чем отличается от них?

Бо усе в цьому суді перевернено з ніг на голову

Объяснение:

Англія й англійці добре проглядаються також у системі виховання й утворення. Її вплив довівся випробувати Алісі на собі. Що ж Аліса вчила й що вона знає? Учила вона багато чого, а от що вона знає - це ще питання

Аліса міркує про центр Землі: "Це здається, біля чотирьох миль долілиць"

Вона чула про широту й довготу, їй дуже подобалися ці слова. Але Аліса не мала поняття про те, що вони означають. Подобалися їй і інші розумні слова: "Вилажу - а люди долілиць головою! Як їх там кличуть, Антипатії, здається"

Аліса вивчала математику, але коли стала перевіряти свої знання, то вийшло, що "четирежди п'ять - дванадцять, четирежди шість - тринадцять"

Географію Аліса теж учила: "Лондон - столиця Парижа, а Париж - столиця Рима, а Рим"

Вона дивилася латинську граматику, що належала братові, але крім звертання: "ПРО, Миша!" - нічого не зрозуміла. І підручник французького вона дивилася й навіть запам'ятала першу фразу: "Де моя кішка?"

Аліса пишалася своїм знанням історії - вона адже чула про Вільгельма Завойовнику

А ще вона вчила багато віршів (деякі з них можна прочитати в класі вголос - "Тато Вільям", "Ішов я садом один раз"). Але от дивна справа: коли вона спробувала їх декламувати, то Гусениця, а потім Черепаха Квази й Грифон в один голос заявили, що її читання просто "жахлива дурниця", "дурниця" і "тарабарщина". Аліса й сама почувала що "слова вийшли дуже дивні".

Який же висновок випливає з історії Алісиного утворення? Її многому вчили, але толком вона нічого не знає. По суті справи, її утворення - це пародія на теперішнє утворення. Пародіюється й коло дитячого читання. Пародія все ставить на свої місця, усьому називає його ціну

Додатковий штрих у характеристику системи утворення й виховання вносить оповідання Черепахи Квази й Грифона про те, як учили їх. Чи багато відмінностей у їхньому утворенні від того, що одержала Аліса? По суті, вони вивчали ті самі науки (тільки називаються вони по-різному), учили схожі вірші й співали схожі пісні

Що ж виходить?

Утворення претендувало бути серйозним ("ходили в школу щодня") і всебічним (чому тільки не навчали!), а насправді виливалося в "верхоглядство". Хоча вчити в Країні Чудес любили й ще любили "розпоряджатися". "Тільки й роблять, що змушують читати. Можна подумати, що я в школі", - обурювалася Аліса. Тобто примус для неї не новина, хоча вона й намагається пручатися. Але все-таки зрештою здається - "слухняно встала й почала читати". Наказ і відповідна слухняність - прикмети школи. Тільки чи казкової?

Ми вже багато сказали про те, як улаштована Країна Чудес. А тепер уважніше придивимося до її мешканцям

Країна Чудес і її мешканців. Які вони?

Назвемо головних персон, з якими зустрілася Аліса, і позначимо їхні характери. Сама головна в Країні Чудес Корольова (згадаємо, що ми про неї вже сказали раніше).

У статті "Аліса на сцені" Керролл писав: "Я уявляю собі Червову Корольову втіленням невтримної пристрасті - безглуздої й безглуздої люті". Саме такий ми й побачили неї в казці. Перечитаємо або перекажемо перші сторінки глави "Королівський крокет" і оборотний особлива увага на мовлення Королеви

Як вона говорить і якими жестами, мімікою супроводжує своє мовлення? Взагалі-Те вона й не намагалася говорити. Королева "заволала у весь голос", "суворо запитала", "роздратовано мотнувши головою", "почервоніла з люті", "крикнула голосним пронизливим голосом", потім знову "заволала". Примітно, що всі ці крики на малому просторі тексту. Чи можна, послухавши Корольову, говорити про її врівноваженість, вивіреність її слів, поводження, дій? Вона непередбачена, і це аномалія для державної персони

А як же інші персони? Які вони?

Уразливі. Скільки праці коштувало Алісі, щоб умилостивити Миша (глава "Море зліз"). А вона ще й роздратовано нарікає Алісі: "Цього просто не винести, бовтаєш якусь дурницю".

Зарозумілі. Гусениця - Алісі: "Ти у своєму розумі?"; "Тебе!" - повторила Гусениця із презирством, - а хто ти така?"; "Не знаю, - відрізала Гусениця". А Аліса на її брутальність: "Якщо ви не заперечуєте, пані".

"Ще б, - презирливо струснув головою Болванщик, - грубіян і плутаник". Такий же Березневий Заєць: "Набридли мені ці розмови".

Алісу постійно соромлять, докоряють, обвинувачують у невмінні поводитися. Соня: "Якщо ти не вмієш поводитися, доказуй сама". Черепаха Квази й Грифон: "Соромилася б про такі прості речі запитувати", "не заперечуй". Вони без кінця сперечаються, і найчастіше не в справі: "Кат, Король і Корольова галасливо сперечалися; кожний кричав своє, не слухаючи іншого".

Дратівливість - звичайний стан дуже багатьох у Країні Чудес

Тут люблять повчати - навіть ті, хто постійно демонструє власну дурість. Герцогиня на кожному кроці повторює: "А мораль звідси така" Грифон і Черепаха Квази тільки й робили, що виховували Алісу, називаючи її при цьому "дурної" і "дурочкой".

"Країна Чудес - це те, що ми є"

Главными героями повести н. в. гоголя "тарас бульба" являются сыновья тараса - остап и андрий. братья-герои сильно отличаются друг от друга: у остапа характер был суров, он не прощал оскорблений, а андрий учился легко, ценил красоту, не был равнодушным к противоположному полу, отчего и пострадал. николай васильевич так описывал братьев: "два дюжие молодца, еще смотревшие исподлобья, как недавно выпущенные семинаристы. крепкие, здоровые лица из были покрыты первым пухом волос, которого еще не касалась бритва". андрий охотно учился в семинарии, был послушным учеником. остап же был полной противоположностью своего брата: он сбегал из семинария, несколько раз закапывал свой букварь, за что его высекали. позже он стал вести себя примерней, но от наказаний не избавился. остап считается верным товарищем, он прост и одновременно справедлив по отношению к другим. "он был суров к другим побуждениям, кроме войны и разгульной пирушки; по крайней мере, никогда почти о другом не думал". из этого становится ясно, что остап во многом похож на своего отца - он также мало привязан к мирной жизни, поэтому с легкостью готов оставить ее ради сражений. единственное, что расстраивало и трогало его - это слезы матери. андрий же любил свою мать и сильно привязан к спокойной жизни. он был предан любви, из-за которой совершает преступление - переходит на сторону врага. "а что мне отец, товарищи и отчизна? - сказал андрий, встряхнув быстро головою и выпрямив весь прямой, как надречная осокорь, стан свой. - так если ж так, так вот что: нет у меня никого! " в сечи были суровые нравы. там ничему не учили, кроме дисциплины, иногда стреляли в цель и ездили на лошадях, изредка ходили на охоту. "казак и спать любит под вольным небом, чтобы не низкий потолок избы, а звездный полог был над его головой, и не было больше чести для казака, чем постоять за свою волю, не было другого закона, кроме боевого товарищества. " и на сечи братья были совершенно разными. казаки приняли их как равных. остап в битве был спокоен, расчетлив, хладнокровен, предусмотрителен, умел рассчитать грозившую ему опасность андрий же с головой бросался в драку, забывая обо всем. он наслаждался битвой, без страха несся в самое пекло. тарас бульба как никогда гордился своими сыновьями. про остапа он говорил, что из него получится "добре. добре полковник", а из андрия "тоже добре, не остап, но добре вояка". значительно изменил их судьбу приезд домой, когда отец сразу же их отправил в запорожье. они стали не только обученными знаниям, но и хорошими воинами, имеющими свой стиль боя. но можно считать, что надежды тараса на сыновей не оправдались. отец мечтал, что старший сын остап будет "добрым полковником", а младший - андрий - "добрым воякою". однако этим словам не суждено было сбыться. остап не успел стать полковником, хоть и показал себя мужественным казаком. его захватили в плен поляки и казнили в варшаве. сын андрий стал хорошим воякой, но на стороне врага. его же сам тарас и убил, произнеся великие и страшные слова: "я тебя породил, я тебя и убью! " гоголь с большой любовью описывает и остапа, и андрия, и тараса. его повесть звучит как гимн отчизне, героизму соотечественников. андрий ради своих чувства не побоялся отказаться от своей веры, семьи и пошел против отчизны. остап вызывает уважение своей преданностью к общему делу, непоколебимой верой и стойкостью. герои "тараса бульбы" воспринимаются как былинные богатыри: "да разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая бы пересилила силу".