Вона була гарної статури і висока на зріст, але не на стільки висока, щоб це кидалося в очі. Колір її шкіри був сліпучо-білим. Ясні блакитні очі дивилися з-під тонких каштанових брів. Густе світло-русе волосся, завите витонченими локонами, було прикрашене дорогоцінним камінням(A) Восьмикутний хрест його ордену, вирізаний з оксамиту, був нашитий на його мантії. Він зняв свою високу дорогу шапку; густе чорне волосся, під стать смаглявій шкірі, красиво обрамляли його чоло. Осанка і хода, сповнені величної грації, були досить привабливими, як би не пихатий вираз обличчя, що говорило про звичку до необмеженої влади(Б)
Восьмикутний хрест його ордену, вирізаний з оксамиту, був нашитий на його мантії. Він зняв свою високу дорогу шапку; густе чорне волосся, під стать смаглявій шкірі, красиво обрамляли його чоло. Осанка і хода, сповнені величної грації, були досить привабливими, як би не пихатий вираз обличчя, що говорило про звичку до необмеженої влади-(В)
Його обличчя виражало зарозумілість і повну байдужість до почуттів інших людей, але в його звертанні була особлива простота і справжність, що здаються проявом прямого і щирого характеру, але під ним приховується розбещеність чоловіка, що бачить себе вищим за інших за походженням, або багатством, або іншим яким-небудь випадковим перевагам(Г)
Вояк був трохи вище середнього зросту і здавався швидше тендітним, ніж міцної будови. На ньому був панцир з багатим золотим гравуванням; девіз на його щиті означав молодий дуб, вирваний з коренем(Д)
Лякливою та нерішучою ходою до зали увійшов худорлявий старий високий на зріст, що на кожному кроці кланявся. Він так звик триматися в згорбленому положенні, що здавався нижчим, ніж був насправді. Риси його обличчя були тонкі та правильні; орлиний ніс, пильні чорні очі, високий лоб, довге сіде волосся і борода(Е)
1-Леди Ровен
2-Айвенго
3-Ревека
4-Принц Джон
5 Ісаак
6 Буагільбер
Встанови відповідність між ім'ям героя і портретом *
Плз
Павел Васильев. На чужом берегу. Стихотворение написано в 1932 году. Посвящено жене Галине Анучиной. Написано по поводу их разлуки - она осталась в Омске, он уехал в Москву. Больше они не виделись.
Стихотворение состоит из 6 строф. Рифмовка перекрестная. Стихотворный размер - анапест.
Средства художественной выразительности:
Эпитеты: в гиблом, пропащем снегу; дремучему краю, любимейший голос.
Метафоры:
останусь один, чтобы песня окрепла,
подвластен дремучему краю,
другие забавы и сны по плечу,
Чтоб огнями и тьмою, и рыжей волной \ Позади, за кормой убегала Россия.
Риторические восклицания: Не добраться к тебе! Царство рыбы и птицы! Ты будешь со мной!
Сравнение:
Ты похожею будешь на дальний дымок,
На старинные песни, на счастье похожа!
Объяснение:
Павел Васильев родился 5 января 1910 года (23 декабря 1909 года по ст. ст.) в Зайсане (ныне Республика Казахстан). Отец — Николай Корнилович Васильев (1886—1940), сын пильщика и прачки, выпускник Семипалатинской учительской семинарии. Мать — Глафира Матвеевна, урожд. Ржанникова (1888—1943), дочь крестьянина Красноуфимского уезда Пермской губернии, окончила прогимназию в Павлодаре.
В 1906 году супруги Васильевы приехали в Зайсан, где Николай Корнилович поступил учителем в приходскую школу. Два первых ребёнка, Владимир и Нина, умерли в младенчестве. Боясь за судьбу третьего, Павла, Васильевы в 1911 года переехали в Павлодар, где Николай Корнилович преподавал на педагогических курсах.
Васильевы часто переезжали по местам службы Николая Корниловича: в 1913 году — в станицу Сандыктавскую; в 1914 году — в Атбасар; в 1916 году — в Петропавловск, где Павел поступил в первый класс; в 1919 году — в Омск, где Н. К. Васильев оказался, будучи мобилизован в армию Колчака. В конце 1920 года Васильевы вернулись в Павлодар, где поселились у родителей Глафиры Матвеевны. Павел учился в 7-летней школе, находящейся в ведении Управления водного транспорта, которой заведовал его отец, затем — в школе II ступени. Летом 1923 года отправился в организованное для учащихся плавание на пароходе вверх по Иртышу до озера Зайсан.