Походження Федька та Толі. Федько був сином бідних робітників Толя — син хазяїна того будинку, де жила Федькова родина.
Непосидючість Федька і делікатність Толі. У Федькові ніби біс вселився. Він був непосидючим, любив бешкетувати, лазити по дахах будинків або сидіти на воротах. «Спокій був його ворогом». Толя ж був дитиною ніжною, смирною, соромливою. На вулицю виходив завжди чистеньким, посміхаючись своїми невинними синіми очима.
Стосунки з батьками. На Федька часто скаржилися його однолітки, і батько, прийшовши з роботи, часто його бив. «Вибивши «сибіряку», батько виймає з кишені дві або три копійки й дає йому» за те, шо завжди говорить правду. Толина мати мало не непритомніла, бачачи, шо її син водиться з Федьком. Толя завжди починав плакати і говорити, що в усьому винен Федько.
Благородство Федька і підлість Толі. Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину. Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, шо Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька, через Толю Федько застудився і помер. А Толя ше у бідної Федькової матері виманив чижика.
Бар шундый кешелэр, алар кон саен, систематик рэвештэ, эшли алмыйлар. Алар бары тик узлэре яраткан, жайлы булган эшне генэ эшли алалар.
Мондый кешелэр хезмэтнен хормэтен анлый алалар микэн?. Минем уйлавымча, юк. Халык экиятлэрен искэ тошерсэк, кубесенен геройлары ялкауланып, бер нэрсэ эшлэмичэ, бай, тук, бэхетле буласылары килэ. Элбэттэ, экиятлэрдэ халык узенен жинел тормыш турында хыялларын курсэткэн. Лэкин хэзерге заманда эшлэмэсэн, ничек кенэ яшэрсен микэн? Мэкальдэге сыман: «Кем эшлэми, шул ашамый».
Уз эшлэрен яратып, мавыгып эшлэгэн кешелэр – бэхетлелэр. Уз эшен яхшы белгэн кешелэрне «алтын куллы» дип эйтэлэр, аларны ихтирам итэлэр. Эдэбияттэ язучылар хезмэт кешелэре турында хэрвакыт зур ихтирам белэн сойлилэр – алар чын хезмэт кешелэренен ни хэтле коч туккэннэрен белэлэр.
Бу доньяда ботен нэрсэ хезмэт белэн ясала. Житкерелгэн йортларга, пешкэн ипигэ, теккэн киемгэ кеше хезмэте кергэн. Элбэттэ, ил байлыклары кешелэрнен бэхете очен ясала. Бары тик хезмэт кенэ кешене акыллы, туземле итэ. Чынлап та, «хезмэткэ – хормэт», - дип, татар халкы юкка гына эйтмэгэн.
Федько був сином бідних робітників
Толя — син хазяїна того будинку, де жила Федькова родина.
Непосидючість Федька і делікатність Толі.
У Федькові ніби біс вселився. Він був непосидючим, любив бешкетувати, лазити по дахах будинків або сидіти на воротах. «Спокій був його ворогом».
Толя ж був дитиною ніжною, смирною, соромливою. На вулицю виходив завжди чистеньким, посміхаючись своїми невинними синіми очима.
Стосунки з батьками.
На Федька часто скаржилися його однолітки, і батько, прийшовши з роботи, часто його бив. «Вибивши «сибіряку», батько виймає з кишені дві або три копійки й дає йому» за те, шо завжди говорить правду. Толина мати мало не непритомніла, бачачи, шо її син водиться з Федьком.
Толя завжди починав плакати і говорити, що в усьому винен Федько.
Благородство Федька і підлість Толі.
Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину.
Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, шо Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька, через Толю Федько застудився і помер. А Толя ше у бідної Федькової матері виманив чижика.