Вопросы для проверки знаний по теме: Н.В. Гоголь «Шинель» 1. Где служит чиновник? 2. Имя чиновника? 3. Какое положение занимает он на службе? 4. С каким чувством служил чиновник? 5. Чем занимался герой дома после службы? 6. Что является сильным врагом тех, кто получает 40р. в год в Петербурге?. Почему? 7. Что обнаружил Акакий Акакиевич, рассмотрев свою шинель? 8. Что решает делать? 9. Что сказал о починке шинели Петрович? 10. Как ведет себя Акакий Акакиевич? 11. Во сколько обойдется новая шинель? 12. Как такое известие повлияло на Акакия Акакиевича? 13. Какой план созревает у него? 14. Удалось ли воплотить этот план? 15. Откуда у Акакия Акакиевича взялась половина суммы на шинель 16. Откуда он собирался добыть вторую половину? 17. Как шла подготовка к пошиву новой шинели? 18. За какое время портной пошил шинель? 19. Какие чувства вызвала шинель у Акакия Акакиевича? 20. Как отреагировали в департаменте? 21. Как изменился день Акакия Акакиевича? 22. Как вел себя чиновник на вечере? 23. В каком расположении духа шел Акакий домой? 24. Что случилось с шинелью? 25. Что предпринимал Акакий Акакиевич? 26. Как реагировали чиновники на его обращения? 27. Как все это сказалось на герое? 28. Что поменяла его смерть в департаменте? ( 29, какие слухи пошли по городу? 30. Как повлияло дела Акакия Акакиевича на значительное? 31. как произошла встреча Акакия Акакиевича со значительным лицом ? 32 что изменила эта встреча ?
Героем можно назвать человека, который совершает добрые поступки вопреки всему — обстоятельствам, соображениям выгоды и даже своим интересам.Данко, герой рассказа М. Горького «Старуха Изергиль», ради окружающих отдал жизнь, не ожидая наград и даже благодарности. Он повел за собой общество, стал лидером именно в тот момент, когда люди отчаялись и поникли. Только благодаря Данко они преодолели себя и двинулись в путь. Но когда возникла кризисная ситуация (они потеряли дорогу), Данко же и оказался виноват. Но герой хотел людям, пусть даже ценой жизни. И он вырвал свое горящее сердце и осветил им выход из чащи. Данко погиб, но все остальные были . Перед смертью он испытал блаженство, осознавая то, что люди выбрались на свободу. Конечно, это история далека от реальности, это метафора. Быть лидером сложно, потому что власть дает большую ответственность. И часто нет другого пути, кроме того, чтобы пожертвовать собой. Герой – это тот, кто ради других готов отдать всего себя, пусть даже ему это не принесет славы, богатства или каких-нибудь регалий. Есть и более реалистичный пример.
Объяснение:
Джанні Франческо Родарі народився в містечку Оменья (Північна Італія) у родині пекаря. Його батько помер, коли Родарі було лише десять років. Родарі і його два брати, Чезаре і Маріо виховувалися матір'ю в її рідному селі у провінції Варезе. Після закінчення школи Джанні вступив до семінарії, провчився там три роки і здобув диплом учителя. У віці сімнадцяти років він уже почав викладати в початкових класах у селах його провінції. Ще хлопцем Родарі цікавився музикою (вчився грати на скрипці) і також цікавився літературою — читав твори Ніцше, Шопенгауера, Леніна і Троцького, які вплинули на його світогляд. 1939 року Родарі вступив на навчання до Міланського університету.
Джанні Родарі у молоді роки.
Під час Другої світової війни Родарі був звільнений від призову до армії з причини його поганого здоров'я. Перебуваючи у скрутному фінансовому становищі, він почав працювати в одному з відділень фашистської партії і згодом був змушений вступити до цієї партії. Тяжко сприйнявши втрату двох своїх найкращих друзів і свого улюбленого брата Чезаре в нацистському концтаборі Джанні Родарі в 1944 році вийшов із фашистської партії і приєднався до італійської компартії, де почав брати участь в італійському русі опору.
1948 року Родарі почав працювати журналістом у виданні італійської компартії «Уніта» (італ. L’Unità) і водночас розпочав писати оповідання для дітей. 1950 року він був призначений редактором нового італійського щотижневого дитячого журналу «Піонер» (італ. Il Pioniere). 1951 року Родарі опублікував свої перші твори: «Книжка веселих віршів» і «Пригоди Цибуліно».
У 1952 році він уперше відвідав СРСР, де згодом бував доволі часто. 1953 року одружився з Марією Терезією Феретті, яка чотири роки потому народила йому дочку, Паолу. У 1957 році, після офіційного іспиту, Родарі був визнаний професійним журналістом.
У 1966—1969 роках Родарі працював над спільними проєктами з дітьми. 1970 року за внесок до дитячої літератури був нагороджений Премією Ганса Хрістіана Андерсена, що зробило його одним з найвідоміших італійських дитячих письменників. Його твори почали перекладати на багато мов світу.
1979 року, після чергової подорожі до СРСР, його здоров'я значно погіршилося і він припинив писати. У 1980 році в Римі, під час операції, Джанні Родарі помер.