Вопросы к 9 главе 1 части «Сон Обломова» 1) Какой видит Обломовку во сне главный герой? (климат, пейзаж) 2) Как себя ощущает человек в Обломовке? 3) Какое страшное место есть в Обломовке? Какие истории рассказывают о нём? 4) Как описание избы на краю оврага раскрыть образ обломовцев? 5) Каким видит себя Обломов во сне? 6) Почему дни и ночи няни Илюши Обломова наполнены суматохой? 7) Как реагирует маленький Илья на то, что видит? 8) Какова главная забота жителей Обломовки? (и крестьян, и помещиков) 9) Как проходит день обломовцев? 10) Какие сказки слушает маленький Илья? 11) Какую мечту эти сказки породили? 12) Как обломовцы относятся к труду? 13) Как обломовцы ведут счёт времени? 14) О чём грустит Обломов-отец? 15) Перескажите эпизод с письмом. Как эта история из отражается в настоящем Обломова? 16) Как обломовцы относятся к учёбе? 17) О каком будущем для Ильи мечтают обломовцы? 18) Как сформировалось потребительское отношение к жизни у Обломова?
Антиутопія – жанр, який ще називають негативною утопією. Це зображення такого можливого майбутнього, яке лякає письменника, змушує його переживати стан тривоги як за долю людства, так і за душу окремої людини, це опис держави, де переважають негативні тенденції розвитку.
Антиутопія у світовій літературі
Антиутопія (дистопія, какотопія) – негативна, спотворена утопія. Особливість антиутопії – критика сучасного авторові державного устрою й моделювання негативних перспектив його розвитку в майбутньому.
Художній світ антиутопії:
розвиток дії в закритому просторі;
антитоталітарна спрямованість тексту;
постановка проблеми «людинасуспільство»;
відображення процесу формування незгодної із законами суспільства особистості, яка в кінцевому підсумку виражає протест проти обставин, що склалися;
трагічна розв’язка, пов’язана з духовною або фізичною смертю головного героя;
наявність фантастичного елемента;
відображення згубних наслідків НТП
Романи антиутопістів подібні : кожен автор говорить про втрату моральності, про бездуховність сучасного покоління; світ антиутопістів – це лише голі інстинкти й «емоційна інженерія». Антиутопія відтворює картину трагічної реальності, апокаліптичного буття, дає тотальне заперечення як дійсного, так і можливого варіанту майбутнього.
Формально антиутопія веде свій початок від сатиричної традиції Дж. Свіфта, Ф. Вольтера, І. Ірвіна, С. Батлера. Але антиутопічні елементи знаходимо у творах:
у комедіях Аристофана (як сатиру на утопічну державу Платона); у творах письменників XVII—XVIII століття як своєрідну поправку на реальність до утопії Т. Мора, Ф. Бекона, Т. Кампанелли;
у фантастичних творах письменників XIX ст. (М. Шеллі «Франкенштейн»; С. Батлер «Едін», «Повернення в Едін»; Г.Веллс «Машина часу», «Сучасна утопія» та інші).
До антиутопії І половини XX ст. належать романи «Ми» Є.Замятіна, «Сонячна машина» В. Винниченка, «Котлован» А.Платонова, «Цей дивовижний світ» О.Гакслі, «Безглузда погоня» Ф. Уоррена, «1984» Дж. Орвелла, «Володар мух» В.Голдінга, «451° за Фаренгейтом» Р. Бредбері та інші.
Одним із найвідоміших творців антиутопії у світі вважають В. Голдінга. Ідеї, які висуває письменник, багато в чому збігаються з фундаментальними положеннями філософії екзистенціалізму. Привабливість цієї філософії для покоління Голдінга, – покоління, що пережило кошмари однієї війни, щоби невдовзі зіштовхнутися із загрозою нової, куди страшнішої, – полягає насамперед у тому, що вона намагається осмислити проблему людини, взятої в критичній, кризовій ситуації – так би мовити, на краю безодні.
Джордж Орвелл – автор поняття «холодна війна», але найбільше він став відомим за культовим антиутопічним романом «1984» та повістю «Скотний двір». І хоча вони були написані в середині минулого століття, і передбачення Орвелла про жахи тоталітарних режимів не стали реальністю, однак, на жаль, в наші дні – ці тексти знову набувають досить тривожного звучання. А цитати письменника набувають пророчого смислу
Казати правду в часи всезагальної брехні – це екстремізм.
Війна – це іб розбивати вщент, розпорошувати в стратосфері, топити в морській безодні матеріали, які могли б поліпшити народу життя і тим самим в кінцевому рахунку зробити його розумнішим.
І якщо всі приймають брехню, нав’язану партією, якщо в усіх документах одна і та ж пісня, тоді ця брехня поселяється в історії і стає правдою…
Якщо дотримуєшся дрібних правил, можна порушувати великі.
Абсолютно біле, як і абсолютно чорне, здається якимось дефектом зору.
єрархічне суспільство можливе лише на основі бідності та невігластва.
Щоби бачити те, що відбувається прямо перед вашим носом, необхідно відчайдушно боротися.
Якщо ти в меншості – і навіть в однині, – це не означає, що ти божевільний.
Яких поглядів дотримуються маси і яких не дотримуються – байдуже. Їм можна надати інтелектуальну свободу, бо інтелекту у них немає.
Антиутопія у своїй основі завжди містить конфлікт. Його суть зведено до протистояння тоталітарного режиму й особистості героя. Чи спроможна людина зберегти духовну свободу, людське в людині, а чи вона приречена на зникнення, стирання?
1. всегда готовые к борьбе куряне
2.князь опровергает знаки неба. он все равно выезжает в поле при затмении
3. Игорь движется к Дону, а беда несется за ним
4.первое сражение удачно, но надвигается новое
5. погода снова предупреждает, что будет бедствие. и действительно половцы начали наступать с новыми силами
6. Всеволод Святославович очень хорошо стоит в обороне, что даже позабыл о:" славе прежних дней, златом черниговском престоле, о желанной Глебовне своей"
7.миновали те времена, когда олег ходил в грозные походы
8. Очень особенная кровавая битва
9. с утра до вечера все бьется войско князя, становится больше жертв
10. на кровавой реке расстаются Игорь с родным братом
11. повсюду бедствие и горе. кажется что у наших нет сил
12. все горюют о смерти. половцы нависли над нашими
13. веселье закончилось. народ величает святослава, помнит про Игоря
14. Святославу снится смутный сон
15. во время сна олега и Святослава на нас кинулись с войною
16. Святослав ругает своих сынов за нечестное нападение
17. Всеволода восхваляют как князя
18. встают за обиды
19. Ярослав, князь который все умпевает
20. князь Мстислав и бут Роман
21. Удача нам не сулит