Вопросы по «Слову о полку Игореве» 1.Как рассказчик оценивает то, что Игорь не послушал предзнаменование
природы?
2. Почему рассказчик считает, что князья сами на себя крамолу ковали?
3. В чем в своем «золотом слове» Святослав обвиняет Игоря и Всеволода?
4. В чем смысл обращений рассказчика к князьям?
5. К какому роду литературы вы отнесли бы «Слово»?

Мої роздуми щодо нашого покоління мають вельми оптимістичне підґрунтя. Попри деякі хвилювання та закиди про те, що молодь нині вже не та, що була колись, я маю впевненість і переконаний - молодь зараз може й не та, але вона не тільки не гірша, але ж краща від минулих поколінь.

Герой нашого часу, на мій погляд, це людина, яка має широкий горизонт. Вона мислить високими категоріями, їй вже недостатньо того світу, що у вікні, і тих догм, які сповідували предки. Так, ми наслідуємо кращий приклад своїх пращурів, пишаємося їх деякими здобутками, але ми можемо створювати і створюємо нове життя, на нових засадах і принципах.

Ми, молоді, дуже активні, обізнані, освічені, прагматичні, цілеспрямовані люди. Якщо хочете - ми амбітні в кращому розумінні цього слова. Що поробиш - без цього в наш час не проживеш. Час вимагає від людини певноі моделі поведінки.

Дещо ідеалізований образ Героя Нашого Часу такий: він має оптимістичний настрій, він просякнутий  командним духом, він стежить за своїм здоров"ям і веде правильний б життя, він усе вміє, він готовий до будь-яких змін і він патріот. Його основна відмінність від Героїв Минулих Часів - він живе у віртуальному світі і не відчуває різниці між ним і світом реальним.

Добре це чи погано і до чого призведе - поживемо, побачимо. Але, як кажуть, що маємо, те маємо. Мій власний оптимізм щодо цього тримається на висловлюванні когось з великих:  кожне покоління вважає себе більш розумним, ніж минуле, и більш мудрим, ніж прийдешнє.

Забавная приключилась со мной в пору моей работы на телевидении. телекомпания, в которую я пришла работать, оказалась небогатой. парикмахера в штате не было. чтобы не тратить деньги на укладку каждый день, я придумала выход. тогда как раз вошли в моду шиньоны и парики. я купила роскошный хвост до пояса, «зализала» свое короткое «карэ» назад и прицепила шиньон. получилось стильно и удобно. с такой прической я вышла в эфир. выглядело это естественно, так, что даже большинство коллег-мужчин не подозревали о фальшивости моих волос. женщины, конечно, сразу рассмотрели. в один из дней меня вызвал директор компании и объявил, что я снимаюсь в рекламном ролике местной парфюмерной фабрики. буду шампунь рекламировать. я возразила, что мол, волосы-то ненастоящие. это его не убедило. сняли ролик. стали крутить его целыми днями. народ на улицах стал приставать с вопросами о том, правда ли шампунь фабрики «н» так хорош.