Формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. Змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування. Самореалізація дитини. Стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження). Діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. Морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та ін.). Як бачимо, це проблеми вічні, хоч вони і накладаються на реалії тієї чи іншої епохи. Ніна Бічуя в цьому тексті звела ці реалії до мінімуму. Тільки окремі деталі свідчать про те, що зображувані події розгортаються на тлі повоєнного життя радянської країни. Поза текстом залишаються диктовані режимом правління злободенні проблеми того часу, ідеологічна заангажованість. Винятком є хіба що сцена суду над дитиною, яка відбувається в умовах радянської школи. Авторка займає однозначну позицію в зображенні цього явища. Але хіба в наш час діти не стають свідками, а то й жертвами загального осуду, підступності ровесників, протистояння в шкільному колективі? На жаль, подібні явища мають місце в сучасному суспільному житті.
Главный герой повести В. О. Богомолова — мальчик Иван.
Действие происходит во время Великой Отечественной войны. Уже в первые дни войны судьба жестоко распорядилась с Иваном: отец убит на границе, полуторагодовалая сестрёнка погибла у него на глазах. И герой принял решение — мстить врагу, стать полезным нашей армии.
Иван — ещё совсем мальчик: он играет, как его сверстники, собирает ножички, вооружается биноклем, будто настоящий командир. Он хотел бы остаться ребёнком, но вынужден каждый день смотреть в лицо смерти.
Иван подолгу живёт на оккупированной немцами территории, ходит по деревням, посёлкам и собирает для штаба сведения о силе врага и его вооружении. Он всё видит, всё запоминает. И информация, которую он добывает, очень ценна.
Читая о пребывании мальчика в тылу врага, понимаешь, что ему тяжело и страшно: он один, опасные ситуации возникают ежедневно, а совета с не у кого. Каким же нужно быть мужественным, волевым человеком — ведь рассчитывать приходилось только на себя. Даже смелый Холин в разговоре с Гальцевым сказал: «Третий год воюешь?. . И я третий.. . А в глаза смерти — как Иван! — мы, может, и не заглядывали.. . За тобой батальон, полк, целая армия.. . А он один — Ребёнок! »
Холин, Гальцев, Катасоныч — это взрослые друзья Ивана по партизанскому отряду. Они относятся к нему по-отцовски, с нежностью, всё готовы для него сделать, потому что понимают, как опасна работа, которую выполняет мальчик для штаба армии.
Но они вынуждены посылать Ивана в разведку, ведь шла война, от исхода которой зависела судьба страны.
Прочитав повесть В. О. Богомолова, осознаёшь, что война — это тяжёлое, суровое, жестокое время. Она ломает человеческие судьбы, не щадя никого — ни старых, ни малых.
Книги о войне понять, почему мы победили такого грозного врага. Ведь победить народ, где воюют даже дети, невозможно.
Формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. Змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування. Самореалізація дитини. Стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження). Діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. Морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та ін.). Як бачимо, це проблеми вічні, хоч вони і накладаються на реалії тієї чи іншої епохи. Ніна Бічуя в цьому тексті звела ці реалії до мінімуму. Тільки окремі деталі свідчать про те, що зображувані події розгортаються на тлі повоєнного життя радянської країни. Поза текстом залишаються диктовані режимом правління злободенні проблеми того часу, ідеологічна заангажованість. Винятком є хіба що сцена суду над дитиною, яка відбувається в умовах радянської школи. Авторка займає однозначну позицію в зображенні цього явища. Але хіба в наш час діти не стають свідками, а то й жертвами загального осуду, підступності ровесників, протистояння в шкільному колективі? На жаль, подібні явища мають місце в сучасному суспільному житті.
Объяснение:
Главный герой повести В. О. Богомолова — мальчик Иван.
Действие происходит во время Великой Отечественной войны. Уже в первые дни войны судьба жестоко распорядилась с Иваном: отец убит на границе, полуторагодовалая сестрёнка погибла у него на глазах. И герой принял решение — мстить врагу, стать полезным нашей армии.
Иван — ещё совсем мальчик: он играет, как его сверстники, собирает ножички, вооружается биноклем, будто настоящий командир. Он хотел бы остаться ребёнком, но вынужден каждый день смотреть в лицо смерти.
Иван подолгу живёт на оккупированной немцами территории, ходит по деревням, посёлкам и собирает для штаба сведения о силе врага и его вооружении. Он всё видит, всё запоминает. И информация, которую он добывает, очень ценна.
Читая о пребывании мальчика в тылу врага, понимаешь, что ему тяжело и страшно: он один, опасные ситуации возникают ежедневно, а совета с не у кого. Каким же нужно быть мужественным, волевым человеком — ведь рассчитывать приходилось только на себя. Даже смелый Холин в разговоре с Гальцевым сказал: «Третий год воюешь?. . И я третий.. . А в глаза смерти — как Иван! — мы, может, и не заглядывали.. . За тобой батальон, полк, целая армия.. . А он один — Ребёнок! »
Холин, Гальцев, Катасоныч — это взрослые друзья Ивана по партизанскому отряду. Они относятся к нему по-отцовски, с нежностью, всё готовы для него сделать, потому что понимают, как опасна работа, которую выполняет мальчик для штаба армии.
Но они вынуждены посылать Ивана в разведку, ведь шла война, от исхода которой зависела судьба страны.
Прочитав повесть В. О. Богомолова, осознаёшь, что война — это тяжёлое, суровое, жестокое время. Она ломает человеческие судьбы, не щадя никого — ни старых, ни малых.
Книги о войне понять, почему мы победили такого грозного врага. Ведь победить народ, где воюют даже дети, невозможно.
надеюсь Объяснение: