И Алехин ("О любви") и Беликов ("Человек в футляре") создали для себя свой собственный футляр. В учителя гимназии он заключался во внешнем виде: зонт в любую погоду, калоши, поднятый воротник и прочее, а так же во внутреннем мире: сплетни, доносы, наблюдение "как бы чего не вышло". Алехин, хотя и меньше деградировал, но тоже наделал глупостей. Он создал футляр из мнимого чувства долга, отверг любовь прекрасной женщины, боясь того момента, что они могут охладеть друг к другу.
Для Беликова финал - смерть, для Алехина - одиночество.
Микола Васильович Гоголь – прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист, визнаний одним із класиків.
Народився в селі Сорочинці Полтавської губернії в небагатій поміщицькій сім’ї 1 квітня в 1809 році.
Гоголь вступив в 1821 році до Ніжинської гімназії вищих наук.
У 1828 році Гоголь переїхав до Петербурга, там він служив чиновником. Там він був трохи розчарований, оскільки коштів на існування не вистачало, в актори його не приймали, літературна діяльність не вдавалася.
Під псевдонімом В. Алов в 1829 році він написав романтичний твір «Ганц Кюхельгартен». Після різкої критики на адресу книги, він сам же знищив її тираж.
Перша повість Гоголя «Басаврюк» з’явилася в 1830 році в журналі «Вітчизняні записки». Поступово він став зав’язувати знайомства з літературним гуртком Петербурга. Він спілкувався з О. Сомовим, бароном Дельвіг, П. Плетньовим, Пушкіним і Жуковським. Поступово з’являлися у пресі нові роботи Гоголя.
Серед них, «Вечір напередодні Івана Купала», «Сорочинська ярмарка», «Майська ніч». В альманасі «Північні квіти» була надрукована глава історичного роману «Гетьман». Однак його першим великим літературним успіхом стали «Вечори на хуторі біля Диканьки». В цих оповіданнях автор неймовірно яскраво зобразив український побут, з використанням веселощів і тонкого гумору.
У 1833 році письменник вирішив присвятити себе викладацькій діяльності, і вже через рік був призначений помічником професора на кафедрі історії Петербурзького університету. В цей період він цілком зайнявся вивченням історії України, що потім лягло в основу задуму «Тараса Бульби» . Усвідомлюючи всю силу театру, Гоголь зайнявся драматургією. Твір Гоголя «Ревізор» було написано в 1835 році, а в 1836 вперше поставлено. Через негативну реакцію публіки на постановку «Ревізор», письменник залишає країну. Незабаром після цього, письменник поїхав за кордон до Швейцарії, Парижу, де завершив свій твір «Мертві душі».
У 1841 році, повернувшись до Росії, за до Болонського він домігся того, щоб в друк вийшов перший том «Мертвих душ». У другому томі відбилася духовна криза, що настигла письменника на той час. Незабаром душевний стан Гоголя погіршився.
4 березня 1852 року письменник помер, а за тиждень до цього спалив другий том “Мертвих душ” та всі свої рукописи.
И Алехин ("О любви") и Беликов ("Человек в футляре") создали для себя свой собственный футляр. В учителя гимназии он заключался во внешнем виде: зонт в любую погоду, калоши, поднятый воротник и прочее, а так же во внутреннем мире: сплетни, доносы, наблюдение "как бы чего не вышло". Алехин, хотя и меньше деградировал, но тоже наделал глупостей. Он создал футляр из мнимого чувства долга, отверг любовь прекрасной женщины, боясь того момента, что они могут охладеть друг к другу.
Для Беликова финал - смерть, для Алехина - одиночество.
Народився в селі Сорочинці Полтавської губернії в небагатій поміщицькій сім’ї 1 квітня в 1809 році.
Гоголь вступив в 1821 році до Ніжинської гімназії вищих наук.
У 1828 році Гоголь переїхав до Петербурга, там він служив чиновником. Там він був трохи розчарований, оскільки коштів на існування не вистачало, в актори його не приймали, літературна діяльність не вдавалася.
Під псевдонімом В. Алов в 1829 році він написав романтичний твір «Ганц Кюхельгартен». Після різкої критики на адресу книги, він сам же знищив її тираж.
Перша повість Гоголя «Басаврюк» з’явилася в 1830 році в журналі «Вітчизняні записки». Поступово він став зав’язувати знайомства з літературним гуртком Петербурга. Він спілкувався з О. Сомовим, бароном Дельвіг, П. Плетньовим, Пушкіним і Жуковським. Поступово з’являлися у пресі нові роботи Гоголя.
Серед них, «Вечір напередодні Івана Купала», «Сорочинська ярмарка», «Майська ніч». В альманасі «Північні квіти» була надрукована глава історичного роману «Гетьман». Однак його першим великим літературним успіхом стали «Вечори на хуторі біля Диканьки». В цих оповіданнях автор неймовірно яскраво зобразив український побут, з використанням веселощів і тонкого гумору.
У 1833 році письменник вирішив присвятити себе викладацькій діяльності, і вже через рік був призначений помічником професора на кафедрі історії Петербурзького університету. В цей період він цілком зайнявся вивченням історії України, що потім лягло в основу задуму «Тараса Бульби» . Усвідомлюючи всю силу театру, Гоголь зайнявся драматургією. Твір Гоголя «Ревізор» було написано в 1835 році, а в 1836 вперше поставлено. Через негативну реакцію публіки на постановку «Ревізор», письменник залишає країну. Незабаром після цього, письменник поїхав за кордон до Швейцарії, Парижу, де завершив свій твір «Мертві душі».
У 1841 році, повернувшись до Росії, за до Болонського він домігся того, щоб в друк вийшов перший том «Мертвих душ». У другому томі відбилася духовна криза, що настигла письменника на той час. Незабаром душевний стан Гоголя погіршився.
4 березня 1852 року письменник помер, а за тиждень до цього спалив другий том “Мертвих душ” та всі свої рукописи.