Ще кілька десятків років тому мало хто в нашій країні міг уявити, наскільки доступними та зручними можуть бути досягнення новітніх високих технологій. сьогодні майже в усіх родинах із середнім та високим достатком є ій персональний комп'ютер, найчастіше підключений до мережі інтернет. із великим задоволенням ми користуємося маленьким кишеньковим комп'ютером — мобільним телефоном, який дає можливість у будь-який момент зв'язатися з потрібною людиною. новий час змінює свідомість, прискорюються процеси ізації. проте кожне наукове відкриття, кожна технічна новація призводить до наслідків печальних. особливо коли ультрасучасна технологія стає заручником недобрих людських намірів або просто потрапляє до рук неуків, бездарностей, , невідповідальних людей. наприклад, наприкінці xx ст. в україні "мирний" атом став причиною радіаційного забруднення великої території родючої землі, тяжких захворювань та смертей людей. наслідки чорнобильської катастрофи остаточно не зникнуть із поколінням її очевидців, а будуть проявлятися у вигляді генетичних мутацій та погіршення стану здоров'я онуків тих, хто вважав пожежу на атомній станції не таким уже й великим лихом та свято вірив у всемогутність радянського уряду. у середині xx ст. над японськими містами хіросімою та нагасакі було проведено жахливий за своїми наслідками експеримент. кожна людська смерть — це страшна трагедія. ці дві події пов'язані між собою багато чим, хоча схематично цей зв'язок можна зобразити так: наукове відкриття — людське страждання і смерть. постає одвічне питання: хто винен? безперечно, винні ті, хто ухвалив рішення та здійснив атомне бомбардування, ті, хто своєчасно не зреагував на пожежу в атомному реакторі. але найбільша провина і відповідальність лежить на тих, хто "подарував" людству можливість користуватися тим самим атомом. талановитий науковець завжди дивиться на світ не так, як інші: він здатен побачити невидимі іншим закономірності, маніпулювати найрізноманітнішою інформацією, проводити досліди, експерименти. результатом цієї діяльності є відкриття, які, у свою чергу, можуть принести людству користь або шкоду. проблема відповідальності вчених за свої наукові відкриття своєрідно розкривається у п'єсі б. брехта "життя галілея".
В одной прекрасной деревне родился маленький черненький щенок. Хозяева его очень любили и всегда давали ему погреться дома рядом с собой. Он был очень послушным и понимал, что ему нужно защищать своих хозяев. Как то раз, ночью, щенок услышал странные шорохи, доносившиеся из кладовки. В полной тишине ему казалось, что там ходит что-то огромное и представляющее огромную опасность. Он не мог пошевелиться, но вскоре осилил себя и побрел к двери в кладовку. Чем ближе он подкрадывался, тем сильнее стучало его маленькое, но храброе сердечко. Он подошел к кладовке. Звуки утихли. Он ждал. И вот, в тот момент, когда дверь кладовки начала потихоньку открываться, он чуть было не унес свои лапы прочь, скуля и плача, но он знал, что тогда это что-то может навредить любимым хозяевам, поэтому он остался , дрожа от страха. Спустя несколько секунд дверь окончательно открылась . Щенок выглянул из-за угла и увидел маленькое существо. Меньше его примерно в пять раз. Он очень удивился и спросил у существа : -Кто ты такое ? Что ты тут делаешь ? -Я мышка, я тут живу. А ты кто? Я тебя раньше не видела . -Я щенок, меня взяли хозяева несколько дней назад сюда. Они очень хорошие и я буду их охранять. -Как же здорово! Ты большой молодец! Давай, будем дружить? -Давай, - согласился щенок. Вот так и появился у щенка первый лучший друг. С тех пор они часто разговаривали по ночам и никогда не ругались.
-Кто ты такое ? Что ты тут делаешь ?
-Я мышка, я тут живу. А ты кто? Я тебя раньше не видела .
-Я щенок, меня взяли хозяева несколько дней назад сюда. Они очень хорошие и я буду их охранять.
-Как же здорово! Ты большой молодец! Давай, будем дружить?
-Давай, - согласился щенок.
Вот так и появился у щенка первый лучший друг. С тех пор они часто разговаривали по ночам и никогда не ругались.