Выстрой верный порядок Глав в плане «Отрарской поэмы о побежденном победителе...» | Разговор Чингисхана с Каир-ханом | Разговор ЧИНГИсхана с сыном [ Слово Поэта | Обращение к Отрару Назад В Проверить
Метафори:вигравати в уяві,шкірити зуби,накинути оком,голубінь неба заглядає в синь лісового озера,заступали путь,надщербити несхитність,стрілка гойднулась в нашу сторону,кирпу гнути,докори совісті вгризалися в душу.
Епітети:привабливі веселкові барви,хвацькі й отчайдушні мандрівники,пошарпаний велосипед,зворушлива сцена,розчервонілий вусатий здоровань,мовчазний таємничий ліс,казковими велетами,розлючене обличчя,здоровенних і страшних лап
Порівняння:задимів мов і не було,мов йому замакітрилось,сліди лап,мов від крокодила,став,мов укопаний.
Фразеологізми:сісти на шию,брати на клини,нам яти вуха
Класицизм — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й набув поширення в країнах Європи до початку XIX століття.
У багатьох країнах, і передусім у Франції, класицизм став першим офіційним художнім методом, який визнав уряд. Королі й царі наближали до себе письменників, а ті, у свою чергу, прославляли їх у творах, проголошували необхідність громадського служіння державним інтересам. Твори стали більш чіткими, врівноваженими, цілісними, підпорядкованими загальноприйнятим
канонам класицизму. Кохання, дружба, родинні взаємини — усе це приносилося віднині в жертву патріотичному обов’язкові. Якщо головною ідеологічною опорою бароко була релігія, то пріоритетними для класицистів стали інтереси та потреби світської влади, зокрема монархічної держави.
У своїх пошуках розумних правил творчості класицизм звертався до античних теоретиків літератури — Арістотеля, Горація, брав за взірець їхні погляди на літературу. На базі «Поетики» Арістотеля та «Послання до Пізонів» Горація француз Школ я Буало розробив естетичну програму класицизму, яку виклав у книзі «Мистецтво поетичне» (1674).
Класицизм (англ, classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям у європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст.
Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.).
Теоретичне підґрунтя класицизму — антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля.
Ознаки класицистичного мистецтва: орієнтування на античне мистецтво, яке проголошувалося ідеальним, зразковим, класичним, гідним наслідування.
Метафори:вигравати в уяві,шкірити зуби,накинути оком,голубінь неба заглядає в синь лісового озера,заступали путь,надщербити несхитність,стрілка гойднулась в нашу сторону,кирпу гнути,докори совісті вгризалися в душу.
Епітети:привабливі веселкові барви,хвацькі й отчайдушні мандрівники,пошарпаний велосипед,зворушлива сцена,розчервонілий вусатий здоровань,мовчазний таємничий ліс,казковими велетами,розлючене обличчя,здоровенних і страшних лап
Порівняння:задимів мов і не було,мов йому замакітрилось,сліди лап,мов від крокодила,став,мов укопаний.
Фразеологізми:сісти на шию,брати на клини,нам яти вуха
Класицизм — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й набув поширення в країнах Європи до початку XIX століття.
У багатьох країнах, і передусім у Франції, класицизм став першим офіційним художнім методом, який визнав уряд. Королі й царі наближали до себе письменників, а ті, у свою чергу, прославляли їх у творах, проголошували необхідність громадського служіння державним інтересам. Твори стали більш чіткими, врівноваженими, цілісними, підпорядкованими загальноприйнятим
канонам класицизму. Кохання, дружба, родинні взаємини — усе це приносилося віднині в жертву патріотичному обов’язкові. Якщо головною ідеологічною опорою бароко була релігія, то пріоритетними для класицистів стали інтереси та потреби світської влади, зокрема монархічної держави.
У своїх пошуках розумних правил творчості класицизм звертався до античних теоретиків літератури — Арістотеля, Горація, брав за взірець їхні погляди на літературу. На базі «Поетики» Арістотеля та «Послання до Пізонів» Горація француз Школ я Буало розробив естетичну програму класицизму, яку виклав у книзі «Мистецтво поетичне» (1674).
Класицизм (англ, classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям у європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст.
Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.).
Теоретичне підґрунтя класицизму — антична теорія поетики і насамперед «Поетика» Арістотеля.
Ознаки класицистичного мистецтва: орієнтування на античне мистецтво, яке проголошувалося ідеальним, зразковим, класичним, гідним наслідування.