Книга посвящена в основном Заболоцкому как переводчику грузинской поэзии. Грузия сыграла огромную роль в его творческом развитии: с ней было связано второе, послевоенное рождение Заболоцкого как поэта. Литературно-общественным событием стал его полный перевод поэмы Ш. Руставели `Витязь в тигровой шкуре`, удостоенный грузинской Руставелевской премии и многократно переиздававшийся. Лучшие переводы классиков грузинской поэзии Д. Гурамишвили, Г. Орбелиани, А. Церетели, И. Чавчавадзе, В. Пшавела также принадлежат Заболоцкому. Книга - первая монография на тему `Заболоцкий и Грузия`. Для филологов, широкого круга читателей.
Спільні риси:сильні,витривалі,прекрасно володіли тогочасною зброєю,істинні воїни,хоробрі,розумні,справедливі.Почнемо з Гектора. Гектор людяний. Він ні разу косо не глянув на Єлену, а це ж вона винна у всіх бідах троянців, не дорікнув їй гірким словом. І до брата свого Паріса, винуватця Троянської війни, він не відчуває ненависті. Він досадує на недолугість та зніженість Паріса й кидає йому в обличчя гіркі докори. Але варто Парісові визнати його, Гектора, правоту й просити пробачення, як гнів Гектора охолоджується, і він готовий вже усе простити Парісу. Він люблячий чоловік і батько.Проте головною відмінністю є надзвичайна людяність порядність Гектора та надмірна гнівливість і жорстокість Ахілла.
Книга посвящена в основном Заболоцкому как переводчику грузинской поэзии. Грузия сыграла огромную роль в его творческом развитии: с ней было связано второе, послевоенное рождение Заболоцкого как поэта. Литературно-общественным событием стал его полный перевод поэмы Ш. Руставели `Витязь в тигровой шкуре`, удостоенный грузинской Руставелевской премии и многократно переиздававшийся. Лучшие переводы классиков грузинской поэзии Д. Гурамишвили, Г. Орбелиани, А. Церетели, И. Чавчавадзе, В. Пшавела также принадлежат Заболоцкому. Книга - первая монография на тему `Заболоцкий и Грузия`. Для филологов, широкого круга читателей.
Спільні риси:сильні,витривалі,прекрасно володіли тогочасною зброєю,істинні воїни,хоробрі,розумні,справедливі.Почнемо з Гектора. Гектор людяний. Він ні разу косо не глянув на Єлену, а це ж вона винна у всіх бідах троянців, не дорікнув їй гірким словом. І до брата свого Паріса, винуватця Троянської війни, він не відчуває ненависті. Він досадує на недолугість та зніженість Паріса й кидає йому в обличчя гіркі докори. Але варто Парісові визнати його, Гектора, правоту й просити пробачення, як гнів Гектора охолоджується, і він готовий вже усе простити Парісу. Він люблячий чоловік і батько.Проте головною відмінністю є надзвичайна людяність порядність Гектора та надмірна гнівливість і жорстокість Ахілла.