ОТВЕТ Роберт Шеклі переносить свого героя у невизначене майбутнє. Світ дуже швидко змінюється, стрімко розвивається наука, техніка, в природі відбуваються непередбачувані катаклізми, людина не може бути певна, що її чекає завтра, до чого їй бути готовою, як протистояти невідомому. Звідси і надзвичайна напруга, яку відчув герой Роберта Шеклі, потрапивши в надзвичайну ситуацію.Але він збирає волю, нерви в один клубок і включає те, що дано людині природою, що заздалегідь у людини завжди з собою – свій мозок. Людина має бути настільки розумною, що у лічені хвилини вона мусить співставити, осмислити, зрозуміти, прийняти рішення і перемогти.
Чому Шеклі робить свого героя, звичайного поштаря, переможцем над фантастичними створіннями? ( бо він вірить у силу волі і розуму людини, яка здатна мобілізувати в екстремальній ситуації весь свій потенціал)
Вчитель. Так, дійсно, в цьому і заключається гуманістичний зміст оповідання.
Дослідимо за текстом, якою повинна бути людина майбутнього?(учні наводять приклади з тексту, разом коментують)
Зрозумівши, що думка на цій планеті матеріалізується, Лерой Кліві робить спробу керувати своїми думками. Виявляється, це дуже важка річ.«Кліві зрозумів, що намагатися не думати про щось – це все одно, що зупиняти лавину голими руками. Людський мозок неможливо свідомо й прямо загальмувати. Для цього потрібні час і практика.». А ще людина майбутнього повинна мати такі риси:
силу волі, дисциплінованість— свідоме прагнення до якої-небудь мети, влада над собою та керуванні своїми діями і вчинками(Завдяки дисциплінованості та надзвичайним зусиллям волі Кліві зберігає пошту, досягає мети освоєння телепатії , навчається керувати думками);
мужність — вияв хоробрості, стійкості, рішучості(герой проявляє усі ці якості в різних ситуаціях);
сміливість — здатність переборювати труднощі, ризикувати заради благородної мети (Кліві ризикує життям, експериментуючи зі своїми думками, вчинками;
відвага — смілива поведінка людини в небезпечній ситуації; здатність до такої поведінки (герой не розгублюється і починає рішуче діяти);
кмітливість — здатність людини легко схоплювати, добре розуміти суть явища; тямущість, здогадливість сть (про це яскраво свідчать Кліві за дивними тваринами);
обережність, — якості людини, яка поводиться стримано, обдумано, передбачливо, не наражаючись на можливу небезпеку, неприємності (весь час намагається контролювати потік своїх думок, щоб уникнути небезпеки);
віра – сподівання у зміни на краще (Лерой Кліві вірить, що йому вдасться пізнати закон виживання, що на до прилетить зореліт);
бажання вижити та жити (Він щомиті бореться за життя, ).
Який настрій фіналів оповідань Р.Бредбері «Усмішка» та «Запах думки» Р.Шеклі? (оповідання мають оптимістичний настрій, автори вірять в силу розуму людини. Том («Усмішка») збереже «усмішку» і відновить в майбутньому цивілізацію людям на добро, Кліві перемагає дивних істот, отже в майбутньому завдяки своєму розумові людина має всі шанси на виживання )
Як ви вважаєте, хто є головним героєм Кліві чи потік його думки? ( Потік думки виступає в ролі головної дійової особи у творі. Через його думки ми пізнаємо його самого)
Чому рятувальників здивувало те, що на тілі Лероя Кливі, який стояв у самому центрі пожежі, не було жодного опіку? Чим це пояснюється?(Вогонь у творі «Запах думки» має символічне значення. Сила вогню, здатна все змітати на своєму шляху, символізує силу людського розуму. )
Ми вже знаємо, що світ швидко змінюється, і те, що вчора ще було уявою, сьогодні вже стає реальністю. Вислови В.Гюго і А.Франса перегукуються із задумом Р.Шеклі, який хоче показати нам, якою має бути людина в майбутньому, щоб могла вижити у боротьбі з невідомим.
Словничок: Гуманізм —це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку.
«Світом править сила, а не думка, але думка використовує силу». Висновок, який ми зробили з цих слів Паскаля, звучить так: «...відтак думка править світом за до сили». Доказом цього є історія Кліві, розказана Робертом Шеклі: Лерой Кліві завдяки силі своєї думки зумів врятувати собі життя. «... завдяки своєму розуму й умінню пристосовуватися людина була завжди і скрізь царем природи...» — впевнено стверджував цю ідею в своїх творах американський письменник-фантаст. Водночас в оповіданні Шеклі і сюжет, і герої, і події подаються в іронічній манері, що передбачено усіма нормами наукової фантастики. І навіть чудесний порятунок з планети З-М-22 героя не приховує усмішки автора: «Поштмейстер, видно, засумнівався. Він подивися ще раз у вікно, і вираз його обличчя нагадав Кліві обдурену пантеру.
Анна Андреевна Сквозник-Дмухановская – одна из главных героинь комедии Н. В. Гоголя « Ревизор», жена городничего и мать Марьи Антоновны. Она по натуре суетливая и недалекая женщина, которую интересует не результаты скорой ревизии, а то, как ее муж выглядит. Она ещё не совсем пожилая, проявляет себя как кокетка, проводит много времени в своей девичьей и любит часто переодеваться. Такие отрывистые и экспрессивные фразы, как «Кто же это?», «Кто же, бы, это такой был?» говорят о несдержанности, суетливости и любопытности героини.
Зачастую она выказывает тщеславие и берет власть над мужем, в особенности, когда он не находится что ей отвечать. Ее власть выражается, как правило, в мелких выговорах и насмешках. Она дурно преподносит себя в ситуации с «высоким гостем». Ему удается одурачить ее и дочь из-за их корыстного отношения к мужчинам. Более того она соперничает с дочерью за внимание постороннего человека, что обличает ее неприятную и лживую сторону. У Анны Андреевны довольно примитивные представления о «хорошем обществе», да и «изысканность» носит комичный характер. В ней провинциальная «галантность» сплетается с дешевой восторженностью.
Анна Андреевна убеждена, что для «хорошего тона» нужно использовать особые слова. Но при всех своих стараниях у нее часто вырываются вульгарные обывательские словечки. Ее неприятный характер проявляется и в отношении к родной дочери. Так, например, выбирая платье для приема, она советует ей надеть то голубое, которое будет сочетаться с ее любимым палевым платьем, и неважно, что дочери голубое платье вовсе не нравится.
МАРЬЯ АНТОНОВНА
Марья Антоновна Сквозник-Дмухановская – одна из главных героинь комедии Н. В. Гоголя «Ревизор», дочь городничего и Анны Андреевны. Эта юная девушка очень похожа на мать кокетством, но менее деятельна. Она выступает тенью энергичной чиновницы. По поведению Марьи заметно, что наряды интересуют ее больше всего. Даже, увидев Хлестакова, первое, на что она обращает внимание, это его «костюмчик». Образ Марьи Антоновны собирательный. В ней отразились приоритеты всей молодежи города. Если молодежь интересовалась только «костюмчиками», то общество было обречено. Через образ жены и дочери городничего автор отчетливо показал дурную сторону общества и чиновничества.
Роль Марьи Антоновны в комедии немногословна. Она никогда не говорит лишнего, а чаще молчит. При этом героиня довольно начитана и не лишена вкуса. Когда Хлестаков хвастает, что именно он написал «Юрия Милославского», она отвечает, что это работа Загоскина. В ситуации, когда мать настаивает, чтобы она надела голубое платье, она выказывает недовольство, из-за того, что почти весь город ходит в голубых платьях. По сути, образ Марьи Антоновны введен лишь для того, чтобы показать как с сватовства и кумовства могли делаться карьеры. Хлестакова она считает симпатичным, но когда он ей признается в любви, до конца не верит ему. Она просит вместо ненужных разговоров написать ей стихи. В конце комедии чувства девушки пострадали более всего из-за обмана Хлестакова.
ОТВЕТ Роберт Шеклі переносить свого героя у невизначене майбутнє. Світ дуже швидко змінюється, стрімко розвивається наука, техніка, в природі відбуваються непередбачувані катаклізми, людина не може бути певна, що її чекає завтра, до чого їй бути готовою, як протистояти невідомому. Звідси і надзвичайна напруга, яку відчув герой Роберта Шеклі, потрапивши в надзвичайну ситуацію.Але він збирає волю, нерви в один клубок і включає те, що дано людині природою, що заздалегідь у людини завжди з собою – свій мозок. Людина має бути настільки розумною, що у лічені хвилини вона мусить співставити, осмислити, зрозуміти, прийняти рішення і перемогти.
Чому Шеклі робить свого героя, звичайного поштаря, переможцем над фантастичними створіннями? ( бо він вірить у силу волі і розуму людини, яка здатна мобілізувати в екстремальній ситуації весь свій потенціал)
Вчитель. Так, дійсно, в цьому і заключається гуманістичний зміст оповідання.
Дослідимо за текстом, якою повинна бути людина майбутнього?(учні наводять приклади з тексту, разом коментують)
Зрозумівши, що думка на цій планеті матеріалізується, Лерой Кліві робить спробу керувати своїми думками. Виявляється, це дуже важка річ.«Кліві зрозумів, що намагатися не думати про щось – це все одно, що зупиняти лавину голими руками. Людський мозок неможливо свідомо й прямо загальмувати. Для цього потрібні час і практика.». А ще людина майбутнього повинна мати такі риси:
силу волі, дисциплінованість— свідоме прагнення до якої-небудь мети, влада над собою та керуванні своїми діями і вчинками(Завдяки дисциплінованості та надзвичайним зусиллям волі Кліві зберігає пошту, досягає мети освоєння телепатії , навчається керувати думками);
мужність — вияв хоробрості, стійкості, рішучості(герой проявляє усі ці якості в різних ситуаціях);
сміливість — здатність переборювати труднощі, ризикувати заради благородної мети (Кліві ризикує життям, експериментуючи зі своїми думками, вчинками;
відвага — смілива поведінка людини в небезпечній ситуації; здатність до такої поведінки (герой не розгублюється і починає рішуче діяти);
кмітливість — здатність людини легко схоплювати, добре розуміти суть явища; тямущість, здогадливість сть (про це яскраво свідчать Кліві за дивними тваринами);
обережність, — якості людини, яка поводиться стримано, обдумано, передбачливо, не наражаючись на можливу небезпеку, неприємності (весь час намагається контролювати потік своїх думок, щоб уникнути небезпеки);
віра – сподівання у зміни на краще (Лерой Кліві вірить, що йому вдасться пізнати закон виживання, що на до прилетить зореліт);
бажання вижити та жити (Він щомиті бореться за життя, ).
Який настрій фіналів оповідань Р.Бредбері «Усмішка» та «Запах думки» Р.Шеклі? (оповідання мають оптимістичний настрій, автори вірять в силу розуму людини. Том («Усмішка») збереже «усмішку» і відновить в майбутньому цивілізацію людям на добро, Кліві перемагає дивних істот, отже в майбутньому завдяки своєму розумові людина має всі шанси на виживання )
Як ви вважаєте, хто є головним героєм Кліві чи потік його думки? ( Потік думки виступає в ролі головної дійової особи у творі. Через його думки ми пізнаємо його самого)
Чому рятувальників здивувало те, що на тілі Лероя Кливі, який стояв у самому центрі пожежі, не було жодного опіку? Чим це пояснюється?(Вогонь у творі «Запах думки» має символічне значення. Сила вогню, здатна все змітати на своєму шляху, символізує силу людського розуму. )
Ми вже знаємо, що світ швидко змінюється, і те, що вчора ще було уявою, сьогодні вже стає реальністю. Вислови В.Гюго і А.Франса перегукуються із задумом Р.Шеклі, який хоче показати нам, якою має бути людина в майбутньому, щоб могла вижити у боротьбі з невідомим.
Словничок: Гуманізм —це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку.
«Світом править сила, а не думка, але думка використовує силу». Висновок, який ми зробили з цих слів Паскаля, звучить так: «...відтак думка править світом за до сили». Доказом цього є історія Кліві, розказана Робертом Шеклі: Лерой Кліві завдяки силі своєї думки зумів врятувати собі життя. «... завдяки своєму розуму й умінню пристосовуватися людина була завжди і скрізь царем природи...» — впевнено стверджував цю ідею в своїх творах американський письменник-фантаст. Водночас в оповіданні Шеклі і сюжет, і герої, і події подаються в іронічній манері, що передбачено усіма нормами наукової фантастики. І навіть чудесний порятунок з планети З-М-22 героя не приховує усмішки автора: «Поштмейстер, видно, засумнівався. Він подивися ще раз у вікно, і вираз його обличчя нагадав Кліві обдурену пантеру.
АННА АНДРЕЕВНА
Анна Андреевна Сквозник-Дмухановская – одна из главных героинь комедии Н. В. Гоголя « Ревизор», жена городничего и мать Марьи Антоновны. Она по натуре суетливая и недалекая женщина, которую интересует не результаты скорой ревизии, а то, как ее муж выглядит. Она ещё не совсем пожилая, проявляет себя как кокетка, проводит много времени в своей девичьей и любит часто переодеваться. Такие отрывистые и экспрессивные фразы, как «Кто же это?», «Кто же, бы, это такой был?» говорят о несдержанности, суетливости и любопытности героини.
Зачастую она выказывает тщеславие и берет власть над мужем, в особенности, когда он не находится что ей отвечать. Ее власть выражается, как правило, в мелких выговорах и насмешках. Она дурно преподносит себя в ситуации с «высоким гостем». Ему удается одурачить ее и дочь из-за их корыстного отношения к мужчинам. Более того она соперничает с дочерью за внимание постороннего человека, что обличает ее неприятную и лживую сторону. У Анны Андреевны довольно примитивные представления о «хорошем обществе», да и «изысканность» носит комичный характер. В ней провинциальная «галантность» сплетается с дешевой восторженностью.
Анна Андреевна убеждена, что для «хорошего тона» нужно использовать особые слова. Но при всех своих стараниях у нее часто вырываются вульгарные обывательские словечки. Ее неприятный характер проявляется и в отношении к родной дочери. Так, например, выбирая платье для приема, она советует ей надеть то голубое, которое будет сочетаться с ее любимым палевым платьем, и неважно, что дочери голубое платье вовсе не нравится.
МАРЬЯ АНТОНОВНА
Марья Антоновна Сквозник-Дмухановская – одна из главных героинь комедии Н. В. Гоголя «Ревизор», дочь городничего и Анны Андреевны. Эта юная девушка очень похожа на мать кокетством, но менее деятельна. Она выступает тенью энергичной чиновницы. По поведению Марьи заметно, что наряды интересуют ее больше всего. Даже, увидев Хлестакова, первое, на что она обращает внимание, это его «костюмчик». Образ Марьи Антоновны собирательный. В ней отразились приоритеты всей молодежи города. Если молодежь интересовалась только «костюмчиками», то общество было обречено. Через образ жены и дочери городничего автор отчетливо показал дурную сторону общества и чиновничества.
Роль Марьи Антоновны в комедии немногословна. Она никогда не говорит лишнего, а чаще молчит. При этом героиня довольно начитана и не лишена вкуса. Когда Хлестаков хвастает, что именно он написал «Юрия Милославского», она отвечает, что это работа Загоскина. В ситуации, когда мать настаивает, чтобы она надела голубое платье, она выказывает недовольство, из-за того, что почти весь город ходит в голубых платьях. По сути, образ Марьи Антоновны введен лишь для того, чтобы показать как с сватовства и кумовства могли делаться карьеры. Хлестакова она считает симпатичным, но когда он ей признается в любви, до конца не верит ему. Она просит вместо ненужных разговоров написать ей стихи. В конце комедии чувства девушки пострадали более всего из-за обмана Хлестакова.
Объяснение: