Які історії прагнула створювати К. Функе?
Які б були цікаві як дітям, так і дорослим
Які б сталили зразком німецького фентезі
Які б змусили її власних дітей відірватися від «Володаря перснів» Дж. Толкіна
Які б зацікавили та надихнули навіть тих дітей, котрі не люблять читати
Имя деда – Василий Васильевич Каширин: "...Василий Васильич, Лексея нет…" "...Каширины, брат, хорошего не любят..." Возраст деда - около 80 лет (он родился примерно в 1800 году): "...Стар старичок, вот и дурит! Ему ведь восемь десятков, – отшагай‑ка столько‑то!.." "...в двенадцатом году, мне как раз двенадцать лет минуло..." Внешность деда Описание внешности деда: "...Впереди всех быстро шел небольшой сухонький старичок, в черном длинном одеянии, с рыжей, как золото, бородкой, с птичьим носом и зелеными глазками..." "...Утром... он долго умывался, потом, аккуратно одетый, тщательно причесывал рыжие волосы, оправлял бородку и, осмотрев себя в зеркало, одернув рубаху, заправив черную косынку за жилет..." "...Весь он был складный, точеный, острый. Его атласный, шитый шелками, глухой жилет был стар, вытерт, ситцевая рубаха измята, на коленях штанов красовались большие заплаты, а все‑таки он казался одетым и чище и красивей сыновей, носивших пиджаки, манишки и шелковые косынки на шеях..." "...тихо поглаживая голову мою маленькой жесткой рукою, окрашенной в желтый цвет, особенно заметный на кривых, птичьих ногтях..." "...смотрит в окно, скосив глаза, маленький и острый весь..." "...презрительно кривя тонкие темные губы..." Дед внешне похож на козла и хорька: "...Он вдруг усмехнулся, повернул шею, точно козел, и, схватив бабушку за шею, прижался к ней..." "...Ты гляди, каков отец‑то, – козленок чистенький!.." "...входил дед, поднимал кверху лицо хорька, нюхал острым носом воздух..." У деда тонкие пальцы: "...постукивая костями тонких пальцев по столу, внушал он..." "...Он дробно стучал тонкими пальцами по столу, блестели окрашенные ногти, шевелились золотые брови..." У деда сухое старческое тело: "...Привалившись ко мне сухим, складным телом..." "...превращаясь из маленького, сухого старичка в человека..." "...грозя бабушке маленьким сухим кулаком..." "...бил с размаху в сухую, гулкую грудь..." У деда зоркие и острые зеленые глаза: "...Его зеленые глаза ярко разгорелись..." "...дед следит за мною умными и зоркими зелеными глазами... мне всегда хотелось спрятаться от этих обжигающих глаз..." "...спрашивал дед, искоса острыми глазами ощупывая воз..." У деда рыжие волосы, борода и брови: "...Дед усмехнулся, весело приподняв рыжие брови..." "...погладив серебристо‑рыжие волосы на голове, он прибавил..." "...Я бился в руках у него, дергал рыжую бороду..." "...Он казался еще более рыжим, чем был раньше..." Дед - невысокий, маленький старичок: "...небольшой сухонький старичок..." "...бабушка была вдвое крупнее деда..." "...Дед с матерью шли впереди всех. Он был ростом под руку ей, шагал мелко и быстро..." "...странно, что, маленький такой, он может кричать столь оглушительно..." "...он же, – маленький против нее, – ткнулся лицом в плечо ей..." Внешность деда после разорения - в конце повести (глава XIII): "...А дед еще более ссохся, сморщился, его рыжие волосы посерели, спокойная важность движений сменилась горячей суетливостью, зеленые глаза смотрят подозрительно..."
Фольклорно-міфологічна основа "Пісні про Гайавату" Г. Лонгфелло з'єднує її з багатьма віддаленими з точки зору літературної взаємодії українськими творами. Хвиля захоплення фольклором набуває міжнаціональний характер у другій половині XIX - на початку XX століття, і це дає можливість встановити паралелі, провести аналогії, знайти типологічно схожі риси і розбіжності. Примітно те, що майже одночасно з "Лісовою піснею" з'явилися такі першокласні літературні досягнення, як повість 'Тіні забутих предків "Михайла Коцюбинського, драматичний етюд" Над Дніпром "Олександра Олеся," Казка старого млина "Спиридона Черкасенка, де знаходимо міфологізації початкового побуту і первинних культів. Язичницький міф, зацікавленість дохристиянським світом, виражені в цих творах, свідчать про самобутність явища, перш за все на рівні світогляду, філософії, міфопоетики.
Типологічне зіставлення "Пісні про Гайавату" Г. Лонгфелло і "Лісової пісні" Лесі Українки дозволяє твердити про чимало загальному і своєрідному на багатьох рівнях їх організац іб обробки фольклорного матеріалу визначається трохи відмінними типами авторської свідомості. Якщо Г. Лонгфелло розвиває романтичну модель художнього мислення, то Леся Українка синтезує різні типи художньої свідомості. Потім вона має більш широкі можливості вільного волевиявлення, розвитку фантазії у створенні "язичницького сюжету". У драмі-феєрії глибше трактується проблематика, використані нетрадиційні методи, більше символіки.
Объяснение: