Як ви гадаєте , чому мольєр висміює спроби журдена долучитися до наук і мистецтв ( адже прагнення бути освіченою людиною як таке заслуговує на повагу ) ?
У комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий висміює господарів, що багатство стало метою їхнього життя, а не засобом заробітку. Такі люди готові продати все на світі, навіть щастя своїх дітей, тільки щоб примножити своє багатство.
У своєму прагненні до наживи Герасим Калитка став жертвою шахраїв, які використовували його жадібність для наживи. Після втрати громадського уваги першою п’єсою драматурга стала комедія «Гроші» 1889 року. Того ж року автор відправив її на рецензію, але повернувся звідти з написом: «Спектакль визнано незручним.» Після екранізації комедію дозволили показати під зміненою назвою — «Сто тисяч». За словами самого автора, назва цього твору більше підійде до його сюжету. Адже справа зовсім не в грошах і не в тому, що вони означають для селян, а в тій сумі в сто тисяч, яку Калитка наважився купити своїми п’ятьма тисячами. У 1890 році була поставлена комедія.
Извозчик Иона и его лошадь погружены в томительное ожидание. Наконец им попадается военный, ищущий извозчика. С ним старик пытается поделится своей грустью — у него умер сын, но военному нет до этого дела. Доехав до места, он покидает извозчика.
Кучер со своей лошадью ожидают новых пассажиров. Трое человек появляются часа через два. Несмотря на низкую цену, Иона берётся довезти и их. Молодые люди шумят, ругают кучера и лошадь, но старик не замечает этого. Он пытается рассказать клиентам о своём горе, но им тоже не интересны беды старика. Как и первый пассажир, они покидают извозчика, оставив его один на один с тоской.
Иона пытается открыть душу дворнику, которому нет дела до смерти сына Ионы — тот прогоняет старика. Кучер пытается согреться дома у печи. Старик ищет сочувствие у других, но сталкивается с равнодушием. Иона идёт к своей лошади и, сам не замечая, рассказывает всё ей.
У комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий висміює господарів, що багатство стало метою їхнього життя, а не засобом заробітку. Такі люди готові продати все на світі, навіть щастя своїх дітей, тільки щоб примножити своє багатство.
У своєму прагненні до наживи Герасим Калитка став жертвою шахраїв, які використовували його жадібність для наживи. Після втрати громадського уваги першою п’єсою драматурга стала комедія «Гроші» 1889 року. Того ж року автор відправив її на рецензію, але повернувся звідти з написом: «Спектакль визнано незручним.» Після екранізації комедію дозволили показати під зміненою назвою — «Сто тисяч». За словами самого автора, назва цього твору більше підійде до його сюжету. Адже справа зовсім не в грошах і не в тому, що вони означають для селян, а в тій сумі в сто тисяч, яку Калитка наважився купити своїми п’ятьма тисячами. У 1890 році була поставлена комедія.
Извозчик Иона и его лошадь погружены в томительное ожидание. Наконец им попадается военный, ищущий извозчика. С ним старик пытается поделится своей грустью — у него умер сын, но военному нет до этого дела. Доехав до места, он покидает извозчика.
Кучер со своей лошадью ожидают новых пассажиров. Трое человек появляются часа через два. Несмотря на низкую цену, Иона берётся довезти и их. Молодые люди шумят, ругают кучера и лошадь, но старик не замечает этого. Он пытается рассказать клиентам о своём горе, но им тоже не интересны беды старика. Как и первый пассажир, они покидают извозчика, оставив его один на один с тоской.
Иона пытается открыть душу дворнику, которому нет дела до смерти сына Ионы — тот прогоняет старика. Кучер пытается согреться дома у печи. Старик ищет сочувствие у других, но сталкивается с равнодушием. Иона идёт к своей лошади и, сам не замечая, рассказывает всё ей.