Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних.
Савельич был приставлен к Петруше Гриневу, когда тот ещё был ребенком, именно от него главный герой получил основы русской грамоты и понятию добра-зла. Савельич, по указу отца Гринева, отправляется с Петром в Белогорскую крепость, чтобы следить за ним и направлять на нужный путь. В начале романа Петр Гринев пренебрегает советам Савельича, когда он проигрывает все деньги Савельич говорит ему, что он поступил неправильно, развлекаясь и растрачивая отцовские деньги на ветер, на что Гринев только грубо отвечает, чем обижает Савельича. Однако, вскоре Петр осознает свою неправоту и просит у него прощение за такое поведение. Савельич любит и беспокоится о судьбе Петра, он ответственен за него и готов пожертвовать своей жизнью. В эпизоде, когда Пугачев захватывает Оренбургскую крепость и вешает коменданта и неповинных ему офицеров, то очередь доходит и до Петра Гринева. Главный герой с высоко поднятой головой идет к Пугачеву и в разговоре с ним держится уверенно и бесстрашно. Савельич, видя это и боясь, чем все может закончится падает перед Пугачев на колени и просит о пощаде, говоря, что Гринев ещё слишком юн и неопытен. Этот поступок говорит читателю о самоотверженности Савельича, его бесконечной любви и заботе о Петре Гринева. На протяжении всего романа Савельич выступает для Гринева опорой и поддержкой, дает ему жизненные советы, но вместе с тем, он не позволяет себе вольностей, прекрасно понимая, что он всего лишь слуга.
Образ Савельича значим и важен в раскрытии характера Петра Гринева. Автор показывает как он повлиял на взросление, формирование нравственных качеств главного героя, его становление личностью.
Галерник є символом людини взагалі, яка не спроможна обирати власну долю. Кожна людина «прикута», приречена до того, що обрали для неї небеса. Човен несе її бурхливим морем життя проти її волі. Її життя — це «вічна каторга при веслах». Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних.
Образ Савельича значим и важен в раскрытии характера Петра Гринева. Автор показывает как он повлиял на взросление, формирование нравственных качеств главного героя, его становление личностью.