Якій порі року прокидались Мумі-тролі?
а) влітку; б) взимку; в) весною

Що робив Тато Мумій-троль?
А) пив каву; б) читав газету; в) дивився телевізор.

Для чого пристосували капелюх?
а) для носіння татом; б) для носіння Муммі-тролем;

в) для кошика із сміттям.

На кого перетворився Мумі-троль?
а) на чудернацьке звірятко; б) на хмаринку; в) на маленького

бегемотика.

Хто був ворогом Мумі-тролів?
а) Комашиний Лев; б) Мурашиний Лев; в) Комариний Лев.

На кого перетворився Лев?
а) на зайчика; б) на білочку; в) на їжака.

Що Мумі-тролі зробили із капелюхом?
а) скинули у воду; б) скинули з гори; в) скинули у прірву.

Від кого почув історію Нюхмумрик?
а) від сороки; б) від Хропусі; в) від Чмиха.

Що збирав Чарівник, літаючи на чорній пантері?
а) діаманти; б) рубіни; в) сапфіри.

Що хотів знайти Чарівник?
а) Королівський діамант; б) Королівський рубін; в) Королівський сапфір

Чого злякались Мумі-тролі?
а) що Чарівник їх знайде; б) що Чарівник дізнається, у кого був капелюх;

в) що Чарівник забере їх на Місяць.

Чим закінчилася казка?
А) Мумі-тролі поснули; б) Чарівник знайшов свого капелюха; в) Чарівник і Мумі-тролі потоваришували.

У апавяданні В.Карамазава «Дзяльба кабанчыка» расказваецца пра звычайны для вясковага жыцця эпізод — дзеці прыехалі ў вёску да маці «на свежыну». Але пісьменнік звяртае нашу ўвагу на паводзіны дзяцей, іх адносіны да маці.

    Маці вырасціла, выпеставала трох дзяцей: Веру, Ніну і Сцяпана. Мы даведаліся, што ўсе яны добра ўладкаваліся, жывуць у горадзе, не адчуваюць сябе беднымі, а дапамагае маці толькі адзін Сцяпан. Вера і Ніна нават не адчуваюць сваёй віны за тое, што даўно не былі на магіле бацькі, забыліся туды дарогу. Не заўважаюць, што іх маці стала зусім старэнькай, а даглядае такую вялікую гаспадарку. I даглядае не для сябе, а для таго, каб дзеці, прыехаўшы, маглі чаго ўзяць. Пісьменнік не апісвае знешнасці сясцёр, а ўсю ўвагу надае адзенню малодшай сястры Ніны — белы плашчык, чырвоны берэцік, лакавыя чаравічкі. Яна прыехала не дамоў, а ў госці. Ці можна ў белым плашчыку і лакавых чаравічках дапамагчы маці па гаспадарцы? Канешне, не. Ды яна і не збіралася дапамагаць. Яе не ўразілі словы маці аб тым, што цяжка стала «цягнуць» гаспадарку — рукі ломіць і не хапае сіл. Але найбольш яскравы эпізод, які характарызуе ўсіх дзяцей — сцэна дзяльбы кабанчыка. «Смешна было глядзець, як маці бярэ з агульнай кучы кавалак, варочае яго з боку на бок, перакладае з рукі ў руку, гадаючы, каму пакласці, а сёстры і Коля ўважліва сочаць за матчынымі рукамі, маўчаць, ані слова — не да размоў...» Сясцёр і зяця турбуе толькі адно, каб толькі іх не абдзялілі. Адзін толькі Сцяпан заўважае, што маці недзе парэзала палец і ён, заматаны ў белую анучку, «падобны на белую каціную лапку». Аднаму Сцяпану няёмка, што маці ўсё мяса аддае ім, а сабе нічога не пакінула. Менш за ўсё маці думае пра сябе, а дарослыя дзеці нават не заўважаюць гэтага ў прагным жаданні атрымаць найлепшы кавалак.

Объяснение:

Есть у казахов и свой дракон – айдахар. У него нет ни ног, ни крыльев, а отличить его от других существ можно по неуёмной жажде и отсутствию пуповины. Согласно поверью, если обычная змея в течение ста лет не попадётся на глаза человеку, то она может превратиться в айдахара.

По легенде казахский дракон обитает у подножья мирового дерева. Он проглатывает золотое яйцо – Солнце, откладываемое священной птицей Самрук в кроне этого дерева, что символизирует вечную борьбу добра и зла, смену лета и зимы, дня и ночи. Увидеть архитектурное воплощение этой истории можно в Астане, где находится знаменитый монумент «Байтерек». Дракона как такового вы здесь не найдёте, а вот яйцо, которое ему предстоит проглотить, – это и есть тот самый шар, который венчает вершину конструкции, то есть «дерева жизни»