"Капитанская дочка" А.С. Пушкина - одно из художественных произведений, в котором автору так искусно и увлекательно удалось сквозь исторические события крестьянской войны провести линию преданной и трепетной любви.
Среди ярких образов, нарисованных писателем в данном произведении, невозможно обойти вниманием образ Маши Мироновой, дочери Белогорского коменданта.
Эта милая русская девушка, скромная и застенчивая, выросла в уединении с природой и впитала в себя благородство и мудрость своих родителей. Образ Маши, созданный автором с теплотой и нежностью, воплотил в себе наиболее высокие душевные качества, такие как чистота, открытость, чувственность, искренность, которые особенно ценятся в женщинах.
Простое русское имя героини подчеркивает наивность, духовность Маши, а упоминание в названии произведения свидетельствует о значительности ее роли в описанном сюжете. Однако притягательность её облика и внутренняя красота девушки раскрываются не сразу. На пути к благополучию Маше пришлось перенести немало суровых ударов. Но, несмотря на все трудности и преграды, эта робкая девушка не сдается и находит в себе силы, чтобы стойко и смело бороться за свое счастье.
Ранение любимого, отказ на благословить законный брак родителей жениха, потеря собственных родителей во время пугачевского бунта, лживые обвинения в предательстве – во всех этих испытаниях героиня проявляет смелость, находчивость, стойкость и ум.
Чтобы жизнь и честь любимого, нравственная безупречность и врожденная самоотверженность Маше преодолеть неуверенность в себе и заставляют пойти искать покровительства в Петербурге у самой императрицы. А искренность, непреклонная решительность и твердость духа позволяют героине добиться восстановления справедливости и оправдания невиновного жениха. Наградой для горячо и беззаветно любящей Маши, становится заслуженное счастье рядом с любимым мужчиной.
Але Прометей підтримував Зевса у деяких справах: разом зі своїм молодшим братом Епіметеєм він допомагав відроджувати життя на Землі, бо під час війни з титанами все живе було знищене, випалене. Саме Прометей замісив глину і зліпив пташку, звірятко, квітку. З цієї ж глини зліпили і людей.
Але “глиняні” люди довгий час не
жили, а існували. Неповороткий розум із глини!
Замість дому – нора, замість одягу – шкура тварин. Замість їжі – сире м’ясо.
Очі сліпі, душа безтямна… А на Олімпі весело палахкотить божественний вогонь, і Зевс зовсім не звертає уваги на тих маленьких створінь, що копошаться внизу.
Прометей – син богині правосуддя і справедливості. І душа його розривалася від жалю, коли він бачив нещастя людей. І поступово у Прометеєвій благородній душі дужче й дужче закипало бажання до людям, навіть проти волі Зевса.
Прометей – син мужнього, сильного, хороброго титана, і від батька ці риси передалися
у спадок і йому.
Своїми руками запряг Прометей у ярмо дикого гірського бика, а у колісницю – гордого коня. Він збудував будинок і посадив перше дерево майбутнього саду. Він змайстрував швидкий корабель і окрилив його лляним вітрилом, щоб легко і вільно плавав цей корабель по морю.
Іскра вогню принесена Прометеєм, освітила життя людей. Він навчив людей грамоти, і їхній розум засяяв так само яскраво, як і іскри від вогню. Прометей наділив людей даром пам’яті, який раніше був тільки у богів. І люди зрівнялися з богами, бо хто пам’ятає і дорожить своїм минулим, у того буде й майбутнє.
Але і на цьому не зупинився благородний титан. Він навчив людей знаходити, здобувати і користуватися земними скарбами – міддю і залізом, сріблом і золотом. Він відкрив людям цілющі трави, вдихнув в людей волю, сміливість, надію.
І коли Зевс жорстоко розправився з героїв, і ніхто не наважувався навіть словом підбадьорити Прометея, людський син смертної жінки Алкмени стрілою убив орла, що викльовував печінку, а палицею розтрощив титанові кайдани. Чому?
Бо зроблене добро не забувають і віддячують сторицею!
"Капитанская дочка" А.С. Пушкина - одно из художественных произведений, в котором автору так искусно и увлекательно удалось сквозь исторические события крестьянской войны провести линию преданной и трепетной любви.
Среди ярких образов, нарисованных писателем в данном произведении, невозможно обойти вниманием образ Маши Мироновой, дочери Белогорского коменданта.
Эта милая русская девушка, скромная и застенчивая, выросла в уединении с природой и впитала в себя благородство и мудрость своих родителей. Образ Маши, созданный автором с теплотой и нежностью, воплотил в себе наиболее высокие душевные качества, такие как чистота, открытость, чувственность, искренность, которые особенно ценятся в женщинах.
Простое русское имя героини подчеркивает наивность, духовность Маши, а упоминание в названии произведения свидетельствует о значительности ее роли в описанном сюжете. Однако притягательность её облика и внутренняя красота девушки раскрываются не сразу. На пути к благополучию Маше пришлось перенести немало суровых ударов. Но, несмотря на все трудности и преграды, эта робкая девушка не сдается и находит в себе силы, чтобы стойко и смело бороться за свое счастье.
Ранение любимого, отказ на благословить законный брак родителей жениха, потеря собственных родителей во время пугачевского бунта, лживые обвинения в предательстве – во всех этих испытаниях героиня проявляет смелость, находчивость, стойкость и ум.
Чтобы жизнь и честь любимого, нравственная безупречность и врожденная самоотверженность Маше преодолеть неуверенность в себе и заставляют пойти искать покровительства в Петербурге у самой императрицы. А искренность, непреклонная решительность и твердость духа позволяют героине добиться восстановления справедливости и оправдания невиновного жениха. Наградой для горячо и беззаветно любящей Маши, становится заслуженное счастье рядом с любимым мужчиной.
Объяснение:
Відповідь: воть
Пояснення:
Але Прометей підтримував Зевса у деяких справах: разом зі своїм молодшим братом Епіметеєм він допомагав відроджувати життя на Землі, бо під час війни з титанами все живе було знищене, випалене. Саме Прометей замісив глину і зліпив пташку, звірятко, квітку. З цієї ж глини зліпили і людей.
Але “глиняні” люди довгий час не
жили, а існували. Неповороткий розум із глини!
Замість дому – нора, замість одягу – шкура тварин. Замість їжі – сире м’ясо.
Очі сліпі, душа безтямна… А на Олімпі весело палахкотить божественний вогонь, і Зевс зовсім не звертає уваги на тих маленьких створінь, що копошаться внизу.
Прометей – син богині правосуддя і справедливості. І душа його розривалася від жалю, коли він бачив нещастя людей. І поступово у Прометеєвій благородній душі дужче й дужче закипало бажання до людям, навіть проти волі Зевса.
Прометей – син мужнього, сильного, хороброго титана, і від батька ці риси передалися
у спадок і йому.
Своїми руками запряг Прометей у ярмо дикого гірського бика, а у колісницю – гордого коня. Він збудував будинок і посадив перше дерево майбутнього саду. Він змайстрував швидкий корабель і окрилив його лляним вітрилом, щоб легко і вільно плавав цей корабель по морю.
Іскра вогню принесена Прометеєм, освітила життя людей. Він навчив людей грамоти, і їхній розум засяяв так само яскраво, як і іскри від вогню. Прометей наділив людей даром пам’яті, який раніше був тільки у богів. І люди зрівнялися з богами, бо хто пам’ятає і дорожить своїм минулим, у того буде й майбутнє.
Але і на цьому не зупинився благородний титан. Він навчив людей знаходити, здобувати і користуватися земними скарбами – міддю і залізом, сріблом і золотом. Він відкрив людям цілющі трави, вдихнув в людей волю, сміливість, надію.
І коли Зевс жорстоко розправився з героїв, і ніхто не наважувався навіть словом підбадьорити Прометея, людський син смертної жінки Алкмени стрілою убив орла, що викльовував печінку, а палицею розтрощив титанові кайдани. Чому?
Бо зроблене добро не забувають і віддячують сторицею!