ответ:«Місце для дракона» - чарівна казка Ю. Винничука, що розповідає про події, які відбулись у Галичині в часи середньовіччя. У творі описується дракона, що був єдиним у своєму роді, харчувався травичкою і не знав бід. Проте підступному князеві закортілося віддати заміж свою доньку Настуню. Тоді князь вигадав, що доньку віддасть лише тому, хто переможе дракона, який насправді ще жодного разу нікого не кривдив.
І далі сталося нещастя – дракона вбили. А що ж дало це вбивство? Нічого. Це не принесло злагоди та миру, а завдало лише страждань. Особливу пану Лавріну, який до останнього свого дня не міг подолати муки власної совісті та друзям щиросердного дракона.
Це багатопроблемний твір, але головною проблемою його є вічна боротьба між добром та злом. Що ж перемогло? На мою думку, хоч фінал твору і сумний, все ж таки перемогло добро. Адже доки житимуть люди із сумлінням і передаватимуть свої знання іншим, наш світ ще матиме часточку добра. Лаврін не вбив дракона, він відчув смуток та жаль в його очах, прагнення жити, а отже, проявив милосердя. Новий правитель князівства не знаходить собі місця, його тривожать муки совісті.
«Місце для дракона» - казка, яка містить чимало фантастичного. А головна мета казки – зображення перемоги добра над злом. Я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. Адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.
Рамзес - один з найвідоміших фараонів Давнього Єгипту. Помер він у віці приблизно 90 років. Цілі покоління єгиптян жили в упевненості, що фараон безсмертний.
«Палермский камень» ок. XXV в. до н. э. (Палермо, музей «Antonio Salinas»).
«Саккарский список 1» — полустёртый перечень фараонов VI династии на крышке базальтового саркофага Анхесенпепи I — супруги фараона Пепи I, ок. XXIV—XXIII вв. до н. э.
«Карнакский список», храм Ипет-Исут, Карнак, ок. XV в. до н. э. (Париж, музей Лувр).
«Абидосский список 2», храм Сети I, Абидос, ок. XIII в. до н. э. (АРЕ, памятники около селения Эль-Араба-эль-Мадфуна).
«Абидосский список 1» храм Рамсеса II, Абидос, ок. XIII в. до н. э. (Лондон, Британский музей).
«Саккарский список 2», гробница зодчего Тунари, Саккара, ок. XIII в. до н. э. (Каир, Каирский египетский музей).
«Туринский царский папирус» ок. XII в. до н. э. (Турин, Туринский египетский музей).
Небольшое перечисление фараонов у Геродота в его «Истории», Книга II Эвтерпа, V в. до н. э.
«Египтиака» Манефона, III в. до н. э.; не сохранилась, известна по цитированию некоторых античных и раннесредневековых авторов: Иосиф Флавий (I век), Секст Юлий Африкан (III век), Евсевий Кесарийский (III/IV века), Иоанн Малала («Хронография», VI век), Георгий Синкелл (VIII/IX века).
ответ:«Місце для дракона» - чарівна казка Ю. Винничука, що розповідає про події, які відбулись у Галичині в часи середньовіччя. У творі описується дракона, що був єдиним у своєму роді, харчувався травичкою і не знав бід. Проте підступному князеві закортілося віддати заміж свою доньку Настуню. Тоді князь вигадав, що доньку віддасть лише тому, хто переможе дракона, який насправді ще жодного разу нікого не кривдив.
І далі сталося нещастя – дракона вбили. А що ж дало це вбивство? Нічого. Це не принесло злагоди та миру, а завдало лише страждань. Особливу пану Лавріну, який до останнього свого дня не міг подолати муки власної совісті та друзям щиросердного дракона.
Це багатопроблемний твір, але головною проблемою його є вічна боротьба між добром та злом. Що ж перемогло? На мою думку, хоч фінал твору і сумний, все ж таки перемогло добро. Адже доки житимуть люди із сумлінням і передаватимуть свої знання іншим, наш світ ще матиме часточку добра. Лаврін не вбив дракона, він відчув смуток та жаль в його очах, прагнення жити, а отже, проявив милосердя. Новий правитель князівства не знаходить собі місця, його тривожать муки совісті.
«Місце для дракона» - казка, яка містить чимало фантастичного. А головна мета казки – зображення перемоги добра над злом. Я вважаю, що не зважаючи на всілякі негаразди, якими повен сучасний світ, добро переможе. Адже допоки житимуть на цій землі щирі та милосердні люди, ми матимемо надію на злагоду.
Объяснение:
Рамзес - один з найвідоміших фараонів Давнього Єгипту. Помер він у віці приблизно 90 років. Цілі покоління єгиптян жили в упевненості, що фараон безсмертний.
«Палермский камень» ок. XXV в. до н. э. (Палермо, музей «Antonio Salinas»).
«Саккарский список 1» — полустёртый перечень фараонов VI династии на крышке базальтового саркофага Анхесенпепи I — супруги фараона Пепи I, ок. XXIV—XXIII вв. до н. э.
«Карнакский список», храм Ипет-Исут, Карнак, ок. XV в. до н. э. (Париж, музей Лувр).
«Абидосский список 2», храм Сети I, Абидос, ок. XIII в. до н. э. (АРЕ, памятники около селения Эль-Араба-эль-Мадфуна).
«Абидосский список 1» храм Рамсеса II, Абидос, ок. XIII в. до н. э. (Лондон, Британский музей).
«Саккарский список 2», гробница зодчего Тунари, Саккара, ок. XIII в. до н. э. (Каир, Каирский египетский музей).
«Туринский царский папирус» ок. XII в. до н. э. (Турин, Туринский египетский музей).
Небольшое перечисление фараонов у Геродота в его «Истории», Книга II Эвтерпа, V в. до н. э.
«Египтиака» Манефона, III в. до н. э.; не сохранилась, известна по цитированию некоторых античных и раннесредневековых авторов: Иосиф Флавий (I век), Секст Юлий Африкан (III век), Евсевий Кесарийский (III/IV века), Иоанн Малала («Хронография», VI век), Георгий Синкелл (VIII/IX века).