1)карьера воеводы зависит не от его личных качеств, а от самой системы власти.
2) воспринимать сказку можно как в прямом, так и в переносном смысле, поэтому в ней можно выделить две темы: правление топтыгиных; отношения народа и властей.
3)главные герои – медведи топтыгины. роль играет образ льва. каждому медведю посвящена определенная глава сказки. первый топтыгин решил, что власти добиваются путем кровопролития, причем крупного. он правил, руководствуясь этим убеждением. но правил недолго. лев снял его с должности, когда узнал, что топтыгин съел маленькую птичку. тогда лев посчитал, что медведь-воевода непоследователен в своих словах и действиях. второй топтыгин тоже решил начать карьеру со злодеяний. но выставил себя посмешищем. третий топтыгин решил, что не будет совершать злодеяния, так как не имеет на это прав. он решил просто наблюдать из норы и никак не влиять. такая стратегия третьему медведю пробиться в полковники. и он бы шел далее по карьерной лестнице, если бы его не убили мужики.
4)под лицами топтыгиных скрываются люди. эта сказка описывает проблемы и вопросы российского общества конца 19 века, которые волновали салтыкова-щедрина.
Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.
1)карьера воеводы зависит не от его личных качеств, а от самой системы власти.
2) воспринимать сказку можно как в прямом, так и в переносном смысле, поэтому в ней можно выделить две темы: правление топтыгиных; отношения народа и властей.
3)главные герои – медведи топтыгины. роль играет образ льва. каждому медведю посвящена определенная глава сказки. первый топтыгин решил, что власти добиваются путем кровопролития, причем крупного. он правил, руководствуясь этим убеждением. но правил недолго. лев снял его с должности, когда узнал, что топтыгин съел маленькую птичку. тогда лев посчитал, что медведь-воевода непоследователен в своих словах и действиях. второй топтыгин тоже решил начать карьеру со злодеяний. но выставил себя посмешищем. третий топтыгин решил, что не будет совершать злодеяния, так как не имеет на это прав. он решил просто наблюдать из норы и никак не влиять. такая стратегия третьему медведю пробиться в полковники. и он бы шел далее по карьерной лестнице, если бы его не убили мужики.
4)под лицами топтыгиных скрываются люди. эта сказка описывает проблемы и вопросы российского общества конца 19 века, которые волновали салтыкова-щедрина.
Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.