Задание 1: Напишите, как могут сосуществовать вместе «быль» и «сказка». Не кажется ли вам, что эти понятия противоречат друг другу? Если да, то по какому принципу их объединили в один жанр?
II. Прочитайте статью из школьного справочника о пейзаже:
Пейзаж в литературе (от фр. pays - местность, страна) - природная зарисовка или описание любого незамкнутого внешнего мира в художественном произведении.
Функции пейзажа в тексте различны и определяются жанром, стилем, особенностями композиции и смысловой направленностью произведения. Он может иметь самостоятельное значение (например, в лирике) или выражению эмоций и настроений героя, быть частью изображаемой картины, обстановки, пояснять суть происходящих событий (как в романе А. Пушкина «Евгений Онегин»). Иногда пейзаж становится формой и средством воплощения авторского мироощущения (например, в произведении М. Пришвина «За волшебным колобком», рассказах и сказках К. Паустовского).
Характер пейзажа в истории литературы менялся. В фольклорных текстах природа олицетворялась и выступала наравне с действующими лицами. В ранних античных и средневековых произведениях пейзаж изображался как фон действия. А в литературе XVIII - XX вв. он стал обладать эмоционально-психологической значимостью, начиная с текстов сентименталистов (Ж.-Ж. Руссо, Н. Карамзина и др.), как средство осмысления внутренней жизни человека. В романтических произведениях пейзаж служил формой выражения свободолюбивых порывов и устремлений личности (таковы пейзажи Дж. Байрона, А. Пушкина, М. Лермонтова): природа в них изображается не умиротворенно, как у классицистов в жанре пасторали или у сентименталистов, она бурная, могущественная, мятущаяся и экзотически-колоритная, под стать романтическому герою. В литературе реализма пейзаж передает суть взаимоотношений между человеком и миром, между человеком и обществом, выступает как один из социально-психологической характеристики персонажа. В реалистических текстах появляется и новый тип пейзажа - урбанистический, т.е. городской. Примеры его мы можем найти в произведениях Н. Гоголя («Петербургские повести», «Мертвые души»), в лирике Н. Некрасова, в романах Ф. Достоевского «Преступление и наказание», «Братья Карамазовы» и др. Наконец, в литературе модернизма пейзаж - часть хаотичного, абсурдного мира (в романах А. Камю), либо единственно гармоничная форма мироустройства, противостоящая сфере человеческих отношений (в произведениях В. Набокова «Другие берега», «Весна в Фиальте» и проч.).
В качестве элемента художественного пейзаж участвует в создании образа хронотопа. Так, в чеховских рассказах описания
небольших городков с серыми заборами, запахом жареного лука или пачулей формируют хронотоп провинции («Ионыч», «Дама с собачкой»).
Источник: Справочник школьника: 5—11 классы. — М.: АСТ-ПРЕСС, 2000
Задание 2: Раньше наши древние предки олицетворяли природу, выдумывали богов, которые представляли собой различные природные явления. Мы до сих пор неосознанно (и осознанно тоже) приписываем символические значения природе, что активно используют писатели. Как вы думаете, как много информации может дать писатель читателю через пейзаж?
III. ответьте на несколько во по тексту произведения.
Задание 3:
1) Какой хронотоп имеет произведение? (Напоминаю, хронос – время, топос т.е. где и когда происходят события).
2) Напишите какое хозяйство было у главных героев? Почему им владели дети, а не их родители?
3) Какой ягоде уделяется особое внимание в тексте? Что о ней рассказывает автор?
4) Какое конкретное место названо в рассказе кладовой солнца?
5) Что случилось с детьми в лесу?
6) После какого случая стал меняться «мужичок в мешочке»?
7) Кем были (был) рассказчики в этой истории? Почему их интересовала кладовая солнца?
IV. Образ природы в произведении.
Задание 4:
Как проявляла себя природа (это и лес и его обитатели) в произведении? Отвечая на во оставьте краткий образ природы в «Кладовой солнца». Буквально 3-5 предложений кто ответит
головні вимоги класицизму: найвище має бути поставлений розум, якому повинні підкоритися фантазія і почуття як за формою, так і за змі; стиль повинен бути витончений, але простий і вільний від пафосу й тріскучих висловлювань. нікола буало-депрео, поет, теоретик класицизму поміркуємо разом. чому у європі існували різні стилі одночасно?
одночасно з бароко у мистецтві широкого розвитку набув новий стиль — класицизм. як явище, він почався в епоху просвітництва — часу радикальних змін в усвідомленні людських і соціальних цінностей і правил поведінки в суспільстві. на перший план вийшли поняття прав людини, захист цих прав, боротьба за свободу віросповідання і слова. у мистецтві класицизм сформувався як антагоністичний напрямок по відношенню до пишного та віртуозного мистецтва бароко. основною ідеєю класицизму в мистецтві було звернення до античності як зразка і впровадження головних традицій високого відродження в сучасному житті.
історична довідка
виникнення класицизму пов'язано з італією, яка була центром ідейно-теоретичних досліджень в області становлення в архітектурі і в мистецтві нових принципів. саме в італії і насамперед у римі були зосереджені основні пам'ятники античності, які протягом століть не переставали впливати на творчість архітекторів. у середині xviii ст., в усіх країнах європи, особливо помітно у франції та ії, відзначилося посилення елементів капіталізму в економіці і відповідно зміцнення буржуазії в політичному житті держав. ідейною основою буржуазії була філософія освіти. в галузі мистецтва велися пошуки нового стилю, який повинен був відобразити мету й ідеали буржуазії. форми античного мистецтва найбільше відповідали буржуазним уявленням про новий стиль. зростаючий інтерес до античності посилив негативне ставлення до бароко. це було друге повернення вивчення та освоєння античної спадщини (перше було в епоху відродження). у xviii ст. на зміну ідеалам епохи бароко, з її пишністю й урочистістю, приходить новий стиль життя, заснований на природності й простоті.
цьому стилю притаманне сприйняття світу як розумно побудованого механізму, громадянський пафос, віра в силу розуму, чіткість і ясність моральних та естетичних оцінок. твори класицизму вирізняли логічне розгортання сюжету, стриманість почуттів, раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів), правильність форм, ясність і простота змісту. герой творів майстрів класицизму не був вільним у власних діях, а підкорявся суворим нормам. серед почуттів на першому місці для нього були почуття обов’язку, тобто суспільні інтереси, які були важливіші за особисті прагнення.
класицизм (лат. — зразковий) — це художній стиль і естетичний напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі xvi ст. батьком цього стилю в архітектурі прийнято вважати видатного італійського, венеціанського архітектора андреа палладіо. свій розквіт цей стиль досягає у франції у xvii ст. у середині xviii ст. виник новий напрям класицизму — академізм, із прагненням до ясності й простоти, відображенням ідеалу «природної людяності». у деяких країнах класицизм зберігав свої позиції аж до першої чверті xix ст.