Задание 2. Определите тему и идею предложенного отрывка из произведения. Как автор
раскрывает идею произведения? Приведите не менее 2 доказательств, используйте
цитаты из произведения. Объясните роль данного эпизода в композиции всего
произведения. (5)
Желтков в продолжение нескольких секунд ловил ртом воздух, точно задыхаясь,
и вдруг покатился, как с обрыва. Говорил он одними челюстями, губы у него были
белые и не двигались, как у мертвого.
- Трудно выговорить такую... фразу... что я люблю вашу жену. Но семь лет безнадежной и вежливой любви дают мне право на это. Я соглашаюсь, что вначале, когда
Вера Николаевна была еще барышней, я писал ей глупые письма и даже ждал на
них ответа. Я соглашаюсь с тем, что мой последний поступок, именно посылка
браслета была еще большей глупостью. Но... вот я вам прямо гляжу в глаза и чувствую, что вы меня поймете. Я знаю, что не в силах разлюбить ее никогда... Скажите,
князь... предположим, что вам это неприятно... скажите, — что бы вы сделали для
того, чтоб оборвать это чувство? Выслать меня в другой город, как сказал Николай
Николаевич? Все равно и там так же я буду любить Веру Николаевну, как здесь.
Заключить меня в тюрьму? Но и там я найду дать ей знать о моем существовании. Остается только одно — смерть... Вы хотите, я приму ее в какой угодно
форме.
А.И. Куприн “Гранатовый браслет”
Буфетчик Соков обвиняется в том, что у него в буфете продаются несвежие продукты и не соблюдаются санитарные нормы:
"...В рот ничего не возьму в вашем буфете! Я, почтеннейший, проходил вчера мимо вашей стойки и до сих пор не могу забыть ни осетрины, ни брынзы. Драгоценный мой! Брынза не бывает зеленого цвета, это вас кто‑то обманул. Ей полагается быть белой. Да, а чай? Ведь это же Я своими глазами видел, как какая‑то неопрятная девушка подливала из ведра в ваш громадный самовар сырую воду, а чай между тем продолжали разливать. Нет, милейший, так невозможно!.."
Свои нетрудовые доходы он хранит в сберкассе: "...– У вас сколько имеется сбережений? – Двести сорок девять тысяч рублей в пяти сберкассах, – отозвался из соседней комнаты треснувший голос, – и дома под полом двести золотых десяток..."
Н. В. Гоголь вміє зробити шедевр з випадково почутої історії або популярного анекдоту. Яскравим прикладом такої письменницької здатності служить повість «Ніс», що викликала чимало суперечок у сучасників і не втратила своєї актуальності донині. Гоголь ділить «Ніс» на 3 частини, класичним чином: 1 - експозиція і зав'язка, 2 - кульмінація, 3 - розв'язка, благополучний для головного героя кінець. Сюжет розвивається лінійно, послідовно, хоча логіка тих чи інших подій пояснюється не завжди. Вранці 25 березня цирульник Іван Якович виявляє в своєму хлібі ніс одного з клієнтів - майора Ковальова. Збентежений цирульник поспішив позбутися від доказів, він не зміг придумати нічого кращого, ніж як би ненароком викинути ніс в річку. Іван Якович уже було відчув полегшення, але до нього підійшов поліцейський «і що далі відбулося, рішуче нічого не відомо».
Колезький асесор Ковальов, прокинувшись, не виявив на місці свого носа. Він вирушає до «обер-поліцмейстера». Удома він його не застав, але зате на шляху зустрівся зі своїм носом, якій вів себе самодостатньо і не бажав знати свого власника. Ковальов робить спроби возз'єднатися з носом, хотів опублікувати оголошення в газеті, але йому скрізь відмовляють і обходяться досить грубо. Нарешті втікача спіймали при спробі емігрувати і повернули господарю. Але ніс не збирався приростати до колишнього місця. Майор приходить до припущення, що це порча , наведена штаб-офіцерші Подточина. Через два тижні Ковальов знаходить своє обличчя в первозданному вигляді, все дозволяється само собою.
Тематика повісті досить широка. Головна тема, звичайно, соціальна нерівність. Кожен герой знаходиться на своєму місці в соціальній системі. Їх поведінка і роль в суспільстві повністю відповідає займаному положенню, але порушити цю ідилію ніяк не можна. Буде дивно, якщо вищий чиновник не нагрубити титулярному раднику, а титулярний радник - конюху.
Тема маленької людини в повісті висвітлена досить яскраво. Майор Ковальов, не маючи ніяких особливих зв'язків, не може опублікувати в газеті оголошення про зникнення носа. Жертва «Табелі про ранги» навіть не може близько підійти до своєї власності, яка виявилася більш знатної.
Тема духовності також присутній у творі. Ковальов не має гарної освіти, військова служба дозволила йому стати майором, головне для нього - зовнішність, а не внутрішній світ. Ніс протиставлений герою: утікач зосереджений на богослужінні, він не відволікається на оточуючих дам, на відміну від господаря. Головна ідея повісті полягає в тому, щоб показати на контрасті парадоксів всю порочність і легкодухість петербурзького суспільства. Можна розглядати пропажу носа як якесь покарання майору Ковальову за його гріхи, але Гоголь не робить на цьому акцент, повість позбавлена прямого моралізування. Автор не наважувався вказати шлях, як вилікувати суспільство, він міг лише позначити проблеми. Звідси сформується помилкова ідея «натуральної школи»: виправ суспільство, і проблеми припиняться. Гоголь розумів: максимум, що він може зробити для поліпшення ситуації, це в найбільш яскравому світлі представити вади соціуму. І йому це вдалося: читач був засліплений, багато сучасники впізнавали своїх знайомих або навіть самих себе, жахаючись нікчемності людини.