Задание 2. Прочитай отрывки из произведения Г.Х. Андерсена и продолжи фразы.
1. В большом городе, где столько домов и людей, что не всем и каждому удаётся отгородить себе хоть маленькое местечко для садика, и где поэтому большинству жителей приходится довольствоваться комнатными цветами в горшках, жили двое бедных детей, но у них был садик побольше цветочного горшка.
Вопрос: В данном отрывке описывается художественное?
2. Летом они одним прыжком могли очутиться в гостях друг у друга, а зимою надо было сначала спуститься на много-много ступеней вниз, а затем подняться на столько же вверх.
3. Вопрос: В данном отрывке описывается художественное ?
У МЕНЯ СОР
Я осуждаю себя за то, что не смогла стать отличницей, а ведь мама возлагала на меня большие надежды. Считаю, что каждый должен добиваться в жизни всего самого лучшего, начиная с пелёнок. Мне об этом родители не говорили и даже не намекнули, что всего самого лучшего люди добиваются не всегда благими путями. Я давно стала замечать , что многие мои сверстники часто лукавят, недоговаривают, изворачиваются и даже подставляют своих друзей
У них получается это очень умело. Думаю, что перед глазами у них есть "достойный " пример для подражания. Меня же мама и папа учили быть честной и правдивой, благородной. К честности и благородству меня с подвигли и художественные произведения, герои которых жертвовали даже своими жизнями ради правды. Сейчас я думаю, что это героизм, который не присущ людям, желающим отхватить в жизни самый сладкий кусок.
Размышления по этому поводу у меня не самые радужные, и учительница , возможно, не похвалит меня за правдивое высказывание своего мнения.
Весь год я старалась учиться на пятёрки честным путём, и у меня это не получилось в итоге, тогда как некоторые мои одноклассники, не прилагая усилий и плохо отвечая у доски, получили в году высокие . Почему? На этот вопрос может ответить только сам учитель.
Объяснение:
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
https://ukrtvory.ru/mo%D1%97-rozdumi-nad-romanom-zlochin-i-kara.html