Задание 3. ( )
Прочитайте отрывок из произведения М.М. Пришвина «Кладовая солнца» и найдите
изобразительные средства: олицетворение, метафору и сравнение (именно эти
средства здесь имеются). Выпишите в этой последовательности цитаты и укажите
названия средств. ( )
Объясните, какова роль изобразительных средств в данном отрывке. ( )
Деревья так жалобно стонали, что из полуобвалившейся картофельной ямы
возле сторожки Антипыча вылезла его гончая собака Травка и точно так же, в тон
деревьям, жалобно завыла. Зачем же надо было вылезать собаке так рано из тёплого,
вылежанного подвала и жалобно выть, отвечая деревьям?
Среди звуков стона, рычания, ворчания, воя в это утро у деревьев иногда
выходило так, будто где-то горько плакал в лесу потерянный или покинутый ребёнок.​

2)Чи можна вважати Кирила Тура з твору Пантелеймона Куліша втіленням козацького лицарства.

«Чорна рада» П. Куліша — роман соціально-історичний. Цей твір — явище світового рівня, в якому яскраво розкрито не тільки історичні події й майстерно відтворено український колорит, а й зображено соціальні відносини —- боротьба станів, суспільних верств. Персонажі роману являють собою живі, неповторні особистості, психологічно й життєво правдиві.

Найповніше змальований у творі курінний отаман Кирило Тур, який виступає втіленням козацького лицарства, відваги, волелюбності. Поряд з цим слід зазначити, що цей образ є найбільш суперечливим. У п'ятому розділі автор подає портретну характеристику героя, підкреслюючи у його зовнішності силу, енергію, незалежність. Але разом з тим П. Куліш указує й на неординарність постаті Тура словесним зображенням очей: вони «так і грають»,— говорить автор,- але «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться; глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх».

Про незалежність натури Кирила красномовно говорить й епізод зустрічі зі Шрамом. Тур виступає захисником запорозької честі. Але необхідно відзначити, що поведінка героя часто-густо непередбачена, стихійна. Він підтримує Брюховсцького у боротьбі за владу й водночас іде навіть на смерть, рятуючи Сомка. Кирило Тур щиро шанує гетьмана, але йде на порушення законів Січі, викрадаючи наречену, яка йому самому подобалася.

Цей вчинок назвати сміливим навряд чи можна, але те, що Кирило намагається до людям, варте поваги. Важко знайти пояснення поведінці героя у сутичці з Петром. Спочатку Тур самовіддано кидається на до Петрові, коли той мало не зірвався у провалля, і тут же вступає з ним у смертний лицарський герць.

Мужньо переніс Кирило й кару киями. А коли Сомко чекав у в'язниці вироку, Тур намагався врятувати його ціною власного життя. Ідеалами цього надзвичайно колоритного героя були козацька воля, честь, любов до Вітчизни: «Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ — сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі». Познайомившись докладніше з цим героєм, відзначаємо його незалежну, гордовиту, а разом з тим і поетичну натуру, овіяну козацькою романтикою.

Відтворивши в образі Кирила Тура найкращі людські риси характеру, П. Куліш прагнув довести читачеві, що всупереч різноманітним публікаціям істориків, які зображували козацтво тільки з негативного боку, запорожці варті захоплення. Не тільки Кирило Тур, а й Пугач, для якого Запорізька Січ тримається на «давніх, предковічних звичаях», і Петро Шраменко, який зображений автором у народнопоетичному дусі, і Сомко — мудрий державний діяч — виписані автором з неперевершеною майстерністю.

І. Франко назвав «Чорну раду» П..Куліша «найкращим твором історичної прози в українській літературі». Це дійсно так, бо від ставлення кожного з героїв залежало майбутнє України. Образи славного козацтва є оздобою твору, який підніс українську літературу на новий щабель розвитку колоритним зображенням історичного минулого народу.

В повести Л. Толстого «Кавказский пленник» описана жизнь горцев, русских военных и природа Кавказа. Главным героем повести является русский офицер Жилин, который попадает в плен к горцам, вместе со своим однополчанином Костылиным. Будучи очень смелым человеком , Жилин не соглашается с положением пленника, несмотря даже на то, что горцы уважали его за умелые руки, и совершает бегство, которое оказывается неудачным. Жилин не бросает своего друга и, несмотря на то, что Костылин тяжелее него, убегая от татар, несет его на себе. Даже после неудачного побега Жилин не останавливается, и совершает побег снова и достигает своей цели, добирается до русских. В повести, кроме Жилина, теплые чувства вызывает татарская девочка Дина, которая имеет чувство сострадания. Дина, не испытавшая родительской любви, постоянно одна. Почувствовав доброту Жилина она, несмотря на большой риск, кормила пленников и и сбежать. Дина как и Жилин желает людям делать только добро. Костылин - слабовольный человек. Эти черты сразу Он бросил русских офицеров, когда на них напали татары, испугавшись за свою жизнь просит у родных в виде выкупа. Долго не решается на побег, а при побеге постоянно причитает о том, что у него нет сил бежать. Костылин очень труслив и поэтому не совершает повторный побег с Жилиным. Татары изображены злыми, жестокими людьми. Они ненавидят людей другой национальности, писатель сравнивает их с «волками». Татары – воины, для них война с другими людьми дело чести. В своей повести Л.Н.Толстой всем поколениям дал урок, который должны люди знать и никогда не забывать – это доброта, справедливость